Читать «Пор"ядна львівська пані» онлайн - страница 34

Кася знову накинулася на Пенелопу. Вони знову борсалися в ліжку. Тепер Пенелопа опинилася на Касі. Вона, впившись поглядом у Пенелопині очі, прошепотіла:

— А після того, що сталося, він взяв мене на руки і приніс сюди, до самої хати!

Вона замовкла.

— Я хочу вийти за нього заміж... — несподівано сказала Кася замріяним голосом. — Я хочу народити від нього дитину. Я хочу, щоб він приймав у мене пологи. Я хочу відчути себе вагітною овечкою, в якої він приймає ягня. Я хочу, щоб він сціжував з моїх грудей молоко для нашого ягнятка. Я хочу, щоб він облизував мій сосок після кожного сціджування...

Уранці вони пішли на те місце, де було видно дорогу із села. Стежка пролягала через сусідню гору, вилася вниз, а потім піднімалася догори вже по їхній горі. Вони довго сиділи на землі, укутавшись одним коциком. Михайла довго не було. Вже настала обідня пора, а сусідня гора ще була порожньою.

Нарешті з'явилася точка. За нею — друга.

— Хто це з ним? — спитала Пенелопа.

— Так далеко не бачу.

Вони і далі спостерігали за обома точками. І раптом Пенелопа підхопилася на ноги і вигукнула:

— Нехай мене поб'є грім, якщо це не Одіссей!

Вона замахала руками і загорлала:

— Одіссе-е-е-ю!.. Де ти був, курвин ти сину?

Одіссей зайшов у хатину і упав на лежанку, розкинувши руки і ноги.

— Як я втомився! — сказав він. — Якби ви знали, як я сюди добирався!

«І звідкіля ж ти добирався?» — подумала Пенелопа, проте вголос нічого не спитала: їй більше подобалося бачити в ньому «чоловіка з нізвідкіля».

Жінки, оцінивши ситуацію, поцікавилися:

— І ти тут збираєшся спати?

— Еге ж.

— А ми?

— Я буду спати поміж вас, як між Сциллою і Харибдою, що у Гомера.

— А ти не боїшся, що Сцилла відірве тобі дещо... Також, як у Гомера? — пожартувала Кася.

— А я повернуся обличчям до Харибди, — пожартував він, притянув до себе Пенелопу і поцілував її.

Місьо, спостерігаючи за цією сценою, глибоко замислився. Він вийшов у сіни, заліз на стрих, трохи погуркотів там, а за деякий час притягнув ще одну лежанку. Жінки почали планувати, як вони розставлять три лежанки по кімнаті.

— Я також тут ночуватиму, — сказав Місьо, очевидно, боючись за честь своєї Касі.

Ця заява суттєво поміняла концепцію дизайну. Оскільки лежанок у хаті більше не було, то поставили три в рядок.

Чоловіки принесли із села замариноване м'ясо і шампури, розпалили багаття і, чекаючи, поки утвориться жар, про щось поміж собою мирно бесідували. А жінки спостерігали за чоловіками і також перемовлялися:

— Що ми з ними двома будемо робити? — спитала Пенелопа.

— Це їхні проблеми! Нехай вони переживають!

Жінки розсміялися.

— Слухай, — благально сказала Пенелопа. — Тільки без груповухи! Я ж усе-таки пор'ядна львівська пані!

— А це вже як вийде! — знову розсміялася Кася, а за нею і сама Пенелопа.

— А щодо пор'ядної львівської пані, то мушу тобі зізнатися: те, що ти пор'ядна, — це факт. І що львівська — також правда. Але щодо пані — ти глибоко помиляєшся. Ти — пор'ядна львівська курва, ось що скажу я тобі!

Пенелопа образилася.

— Ти що, образилася? — здивувалася Кася. — Це ж комплімент!