Читать «Пор"ядна львівська пані» онлайн - страница 11

Тим часом чоловік двома теплими долонями почав легко погладжувати половинки, акуратно, ненав'язливо їх розводячи. З її губ злітали, немов кільця диму сигари, хрипкі зітхання.

Нарешті він широко розвів обидві половинки черепашки, і цієї миті в абсолютній темноті заплющених очей Пенелопи зблиснув яскравий спалах. Вона здригнулася і застогнала голосніше: вона зрозуміла, що він торкнувся язиком її клітора.

Пенелопа схопила себе за волосся і з силою потягнула його, не в змозі тамувати свого стогону.

Його язик спершу був ювелірно акуратним: він ледь торкався окремих точок її рожевого молюска в розкритій черепашці. Кожен доторк озивався спалахом у її мозку.

Потім язик став більш переконливим, він пестив усі випуклості й впадинки її молюска, всі його складочки і відростки, ставав усе наполегливішим і наполегливішим, він уже не просто пестив, а з силою притискався до нутрощів її розкритої черепашки, до її молюска. Рухи язика ставали дедалі потужнішими. Вона піднімала і опускала свої стегна, допомагаючи язикові знайти правильний шлях до її насолоди, і той чемно дослухався до всіх забаганок і ретельно їх виконував.

Він почав із силою тиснути в одну точку, найвразливішу жіночу точку. Пенелопа, вже стогнала на повний голос. Поштовхи язика ставали частішими і частішими, і з ними наростав у її тілі шквал відчуттів. Це була та довгожданна насолода. Це була вона. Ось її вершина. Ось вона.

— А-а... — вирвалося в Пенелопи прямо з грудей і її коліна стислися, притискаючи до себе голову чоловіка.

Вона розпружилася і відкинулася на стільці.

Чоловік устав, підійшов до неї впритул і потужним поцілунком припав до губ. Вона відчула доторк його бороди, на якій лишилися сліди її вологості. Вона відчула свій запах, запах своєї плоті, запах своєї насолоди. Він був не схожий ні на що. Він був солодкувато-приторним.

Пенелопа прийшла додому майже вночі. Вона довго стояла перед дверима, перш ніж наважилася їх відчинити. Зайшла у свій дім. Він мовчав. Тиша — ось що їй зараз було потрібно. З кімнати вийшов чоловік до туалету і зиркнув на неї: чого так пізно? Але нічого не сказав, пішов далі спати.

Їй хотілося закричати йому вслід: «Я тобі зрадила! Чуєш? Я зрадила тобі!» Однак не зробила цього.

Вона зайшла в дитячу кімнату. Син спав, як завжди, приліпившись до стіни.

Вона лягла біля нього, заплющила очі і в її вухах заграв орган.

Пенелопа заснула.

Перше, що вона зробила вранці, пішла в магазин і купила дзеркало. Пенелопа поставила його у вітальні на стіл і сіла навпроти.

«Що він у мені знайшов? Сірі очі, сіре волосся, сірий одяг. Галицька сіра миша. Сіра церковна миша. Хто він такий? Казанова? Супермен? Мандрівний звабник? А мені абсолютно байдуже! Хоч би ким він був! Я не хочу нічого про нього знати! Я просто хочу його».

Увесь день він не з'являвся в архіві. Кася нервово совалася на стільці, виходила з кабінету до читальної зали, а потім розчаровано поверталася. «Він її кинув», — здогадалася Пенелопа.