Читать «Леся Українка» онлайн - страница 54

Т. М. Панасенко

2

Надсон Семен Якович (1862—1887) – російський поет, який останні роки свого короткого життя жив у Ялті, де й помер від сухот. (Прим, автора.)

3

Павлик Михайло Іванович (1853—1915) —український громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист, основоположник радикальної партії в Галичині й видатний її діяч. Учень М. Драгоманова й речник його ідей. Друг І. Франка. (Прим, автора.)

4

Агатангел Кримський (1871—1942) – визначний український орієнталіст, славіст, історик української мови і літератури, фольклорист, письменник, один із організаторів ВУАН, її перший секретар, дійсний член АН УРСР. У часи знайомства з Ларисою Косач – учень Колегії П. Галагана, близький до кола її родичів і друзів. Освіту здобув у Лазаревському інституті східних мов і в Московському університеті (історико-філологічний факультет). З 1928 року й до кінця свого життя зазнав численних репресій і переслідувань. (Прим, автора.)

5

Іван Стешенко (1873—1918) – громадський і політичний діяч, письменник, перекладач, літературознавець, педагог, член Старої Громади, УСДРП, ТУП, Товариства Нестора-Літописця. У роки української державності – член Центральної Ради, Генеральний секретар освіти. Загинув від куль невідомого злочинця в Полтаві.

6

Кривинюк Михайло Васильович (1871—1944) – громадський діяч, перекладач, член української соціал-демократичної партії, автор популярних брошур соціал-демократичного спрямування, активний член катеринославської «Просвіти», науковий співробітник ВУАН, за фахом інженер, чоловік Лесиної сестри Ольги.

7

Квітка Климент Васильович (1880—1953) – український музика й етнограф. Скінчивши правничий факультет, працював у судовому відомстві на посаді секретаря окружного суду в містах Криму і Грузії. Член НТШ. У 1922—1933 роках був керівником Кабінету музичної етнографії УАН, з 1933 року – професором Московської консерваторії. У 1937 році заснував Музей музичної культури імені М. Глинки при Московській консерваторії. Автор численних праць з етнографії, збирач і дослідник українських народних пісень. Автор передмови до книги «Народні мелодії. З голосу Лесі Українки записав і упорядив Климент Квітка». Київ, 1917. А також автор «Уваг» до IV тому «Творів» Лесі Українки, 1924 року, і спогадів про неї.