Читать «Отаман Іван Сірко» онлайн - страница 57

Отаман Сірко Там, де Січ – святая ненька, Де Дніпро-ріка, Закричали запорожці Кошовим Сірка, Обирали отаманом, На чоло – землицю, Щоби знав козацьку шану, Щоб не став гордиться. Приспів: Кошовий отаман – своїй шабельці пан — Отаман Сірко. Своїй шабельці пан – вороженькам шайтан Отаман Сірко. Не король і не хан, не турецький султан — Отаман Сірко. Не шинкар і не дяк – запорізький козак — Отаман Сірко! Як збирались запорожці Брати Перекоп, Попереду кониченьком Кошовий Сірко. Вилітав орлом з долини У широке поле. Буде слава Україні, Її дітям воля. Приспів. Як нагонить бусурманів Кровожерний кат, Гайда, братці, на могилу Славного Сірка, Відкопайте шаблю гостру З правою рукою, Хай не знають вражі гості Сім років покою. Приспів.

Легенди про Івана Сірка

Як Сірко переміг татар

Давно-давно це було, ще за запорожців та за кошового Сірка. Пройшло чимало, як жив Сірко і як його не стало, а слава про нього і не пройшла, і не пропала. Він був для ворогів страшний і сердитий, а, напроти, для християн дуже добрий і милостивий.

Одного разу запорожці пішли з Сірком у похід, а татари прочули про це й одразу й побігли на Січ і почали там хазяйнувати. Як хотіли, так і хазяйнували: усіх православних християн забрали та й повели у полон. А вони не хочуть іти та плачуть і ридають так, що аж земля стогне. А татари вдаряють та нагайками їх підганяють.

Як ось прочув про те кошовий Сірко. Зараз зібрав своїх козаків в погоню за татарами – визволяти православних людей. Та летить, як птиця, близько до татар; бачить, що їх дуже багато, а козаків дуже мало. Спинив свого коня і крикнув на козаків:

– А стійте, братця! Підождіть, не ворушіться!

Тоді зіскочив з коня, дав його другому козакові, а сам кувирть – та й зробився хортом і побіг до татар.

Татари бачать: хорт, красивий такий! Подобався він їм. Узяли вони його, нагодували. Звик ото той хорт.

Як стали ті татари відпочивати, то той хорт поробив їм так, що вони поснули. Тоді він назад до козаків та знову кувирть – і зробився чоловіком, а тоді з козаками побіг до татар, усіх їх вирубав, а християн вернув назад. Християни дуже дякували Сіркові і пішли собі щасливо додому, а Сірко зі своїми козаками став гуляти по-старому.