Читать «Гра в паралельне читання» онлайн - страница 111

А навіщо Ліля перервала стосунки?

Так і не зрозумів, хто ця жінка в кінці з дитиною.

А взагалі зачепило, стільки всього в душі, що мене всього колотить. Я не пам’ятаю, коли ще мене так хвилювала книга.

Ганна Р., 47 років

Роман викликав у мене, як і в героїв, із глибин пам’яті спомини і колишні емоції. Несподівані повороти в оповіданнях та ще більш неочікувана розв’язка, яка залишила роздумів та здогадок більше, ніж три крапки.

Радо ділюся з друзями хорошими книжками, і цей роман, «Гра в паралельне читання», – саме такий! Дякую від усього серця!

Ангеліна К., 47 років

Книга залишила мене в роздумах…

Головний герой виписаний у «кращих» традиціях чоловічої поведінки. Він одружений, веде подвійне життя, розуміє, що коли-небудь коханка (Жанна) поставить крапку в стосунках, і навіть думає, що це його не засмутить. Але коли крапка ставиться, він у гніві! Чого це раптом?! Що ти можеш дати цій жінці, крім короткочасних зустрічей без перспективи на майбутнє? Але якраз про жінку в цей момент він і не думає. Яка йому різниця, що відчуває жінка і які в неї причини так діяти? Він гнівається тому, що зачепили його самолюбство. А це серйозно.

Але на кожного розумного і хитрого знайдеться ще більш розумний і хитрий, про якого навіть не підозрюєш. Згодна, Тамарочка – ще та штучка. Віталій їй брехав, вона плела інтриги, будучи при цьому спокійною, патологічно неконфліктною, всерозуміючою…

Боляче за Лілю – відкриту, чесну у своїх почуттях, закохану і горду, за те, що залишилася сама з дитиною. Відразу починаєш замислюватися, а чи варто бути чесною, гордою і порядною? Може, краще, як Тамара?.. Тоді і чоловік буде при тобі, і підставлятиме плече в складну хвилину, і виростить чужу дитину як свою…

Тетяна Т., 26 років

Роман, мабуть, буде ближчий тим жінкам, яких називають мудрими і сповненими життєвого досвіду. Власне, як мені здалося, головна у цій книжці – Тамара. Жінка, яка може закрити очі на зраду заради спокою і цілісності своєї родини. Я знаю такі випадки, мені про них теж часто переповідають дорослі мудрі жінки, але я трохи феміністка і поки що зрозуміти це не можу.

Спочатку я подумала, що така структура – оповідання в романі – зашкодить оповіді. Але ні, все обґрунтовано. Інша річ – чи обґрунтовані всі оповідання.

Кінцівку я би трохи послабила, зробила не настільки закрученою. Але цей хід – коли сіра конячка, другорядна особа Тамара виявляється не такою і другорядною в цій історії, – спрацьовує.

І що цікаво: навіть така складна структура тексту кінематографічна, всі ці оповідання можна обіграти за допомогою засобів кіно…

Віталій Л., 42 роки (не-автору, по ходу читання) Це рекурсія. Ти мені запропонувала почитати і висловити свої думки про книгу, в якій Жанна запропонувала Віталію почитати і поділитися міркуваннями… Я читаю про думки Віталія, про те, які спогади виникають у нього від прочитаного; це накладається на мої спогади… Це фантастика, і мені дуже подобається!

«Не скажу за всю Одесу», тільки за себе:

– Повертати частину покупок біля каси в супермаркеті – риса жіноча. Та сама риса тягне жінку назад у крамницю повертати куплену напередодні кофточку, яку придбала теж не відразу, а попросила відкласти на пару днів.