Читать «Недопите мартіні б’янко» онлайн - страница 10

На наступне читання, за тиждень, прийшли лише Юстина з Альоною. Обидві клієнтки подзвонили і сказали, що захворіли. Цього разу читали трохи довше, але потім обидві відчули таку сильну втому, що розійшлися по домівках мовчки, навіть не прощаючись.

Окрім цього відбулося ще три чи чотири безалкогольних читання удвох, але подолати увесь роман їм так і не вдалося. Вирішили зробити перерву і наступної п’ятниці зустрітися на традиційний телевізійний вечір. Вечерю готувала Юстина. Альона принесла дві пляшки вина. Одну поставили на полицю, другу випили. Розійшлися рано.

Ще через п’ятницю дивилися серіал в Альони. Юстина принесла дві пляшки пива.

– Я думала нині вночі про те, як ми читали вголос, – сказала Юстина. – Можливо, ми просто невдало вибрали книгу. Не варто було починати з такої серйозної і важкої для сприйняття літератури. А можливо, вона і взагалі не придатна для читання вголос.

– Це правда, дуже депресивна річ. Від неї хочеться кудись утекти, – погодилася Альона.

– То, може, спробуємо наступного тижня з чимось іншим?

– Давай.

– Тоді підготуй на завтра ти свій список, а я – свій і вирішимо.

– Гаразд.

Минуло тижнів зо три, поки вони зустрілися наступного разу. Принесену Альоною пляшку вина випили за розмовою. До телебачення, як і до спроби відновити сеанси читання вголос, справа так і не дійшла.

Ще за два тижні, у п’ятницю, вони випадково зіткнулися біля вхідних дверей. Поговорили й домовилися продовжити вечір у Альони. Відкрили пляшку мартіні з полиці.

– Давай вип’ємо за те, що нам вдалося подолати твій страх перед нашою уявною алкогольною залежністю, – засміялася Альона. – Чи ти вважаєш, що келих мартіні раз на місяць – це теж насторожує.

– Ні, не насторожує, – нещиро посміхнулася Юстина.

Вона пішла додому рано, мартіні вони не допили.

Вийшовши із помешкання Альони на сходову клітку під’їзду, Юстина зіткнулася з бомжем, який уже, видно, опанував новий код і тепер застібав ширінку, не надто соромлячись присутності Юстини. Від нього йшов густий ацетоновий сморід, який перебивав навіть традиційний запах бруду і сечі. Мабуть, так пахнув алкогольний напій, який він вживав на ніч.

Юстина вирішила не говорити Альоні, що пам’ятає: першого січня вона приносила сухе мартіні, а зараз вони пили «б’янко». Принесену колись Альоною пляшку вина на полиці Юстина теж підмінює щовечора, хоча щодня й обіцяє собі стриматися і вчасно зупинитися під час самотнього телеперегляду. Вона вже навіть не пам’ятає, яке саме вино принесла тоді Альона. Можливо, і Альона не пам’ятає. Тепер вони більше не говоритимуть на цю тему.