Читать «Цурпалки» онлайн - страница 20

* * *

…Вона вірила, що термін її вимушеного схимництва завершено. Вона сподівалася, а він все ніяк не розчаровував її. Вони навдивовижу швидко порозумілися, і крім того, цей чоловік був таким диявольськи чарівним: рвучким, іронічним і трохи моторошним. Він дивився на неї з-під лоба, всміхався і говорив гарні дурнички… А чого ще, справді, треба для щастя?

Познайомилися вони під час першої осінньої зливи. Юдита не мала парасольки (в конторі єдину офісну парасольку розігрували фантами, і вона програла), тож, змокла і зла, вона заскочила до кафе «Батерфляй» аби ковтнути чогось гарячого і бігти далі. Елайя сидів там в компанії літнього вусатого мсьє, який щось нервово лопотів французькою. Він урвав мсьє на півслові і підскочив до Юдити, пропонуючи їй чаю, вина, парасольку, себе… Він відразу ж взяв все під свій контроль: замовив гарячого вина, а потім провів до метро під своєю парасолькою. Дівчина не пручалася. Вона лише мляво пригадувала, як колись прочитала в чоловічому журналі в рубриці «школа молодого ловеласа», що слід допомагати жінкам у скрутній ситуації: це — хороша інвестиція…

Її захоплювало спілкування з Елаєю. Він жартував так, що спершу Юдита жахалася, а потім невпинно реготала; він знав кілька мов і вільно вживав поняття кількох суспільних наук. Одного разу він повідомив їй, що збирається написати бестселер. Юдита не здивувалася його самовпевненості, вона звикла до цього, як звикають до запаху парфумів. Сюжет майбутнього бестселера: молодий чоловік подорожує в компанії біса і знайомиться із сексуальними звичаями різних народів. «А біса звати Збігнев Лев-Старович», — припустила вона. Елайя був у захваті. Юдиту безмежно тішило, що в них так багато спільного; справді, вони розуміли один одного ледь не з півслова.

Щоправда, Юдита все ніяк не могла дізнатися, яке ж його фахове зайняття. Він всіляко ухилявся від відповіді, і дівчина почала підозрювати його в причетності до якихось кримінальних кіл. Втім, це лише збуджувало її інтерес, адже таємничість Елайї, його мужність та здатність контролювати все, до чого б він не брався, окреслювали образ «справжнього» чоловіка, який зустрічається лише на сторінках героїчного епосу у яскравих обгортках. Юдита, до речі, інколи із задоволенням гортала оті специфічні підручники для дівчат молодшого пенсійного віку, і навіть зітхала, і навіть мріяла. Що ж, і таке буває.

Вони гарно проводили час разом: нічні клуби, прогулянки пароплавом, маргаріта, куантро і великий, мов барабан, місяць… та от власне і все, що стосується прелюдії до найбільш цікавої частини цього роману.

Юдита вирішила запросити його додому. Тобто, запросити додому, що мусило означати наступний етап розвитку їхніх стосунків. Вона вже подумки одягала себе в шати сильної та чуттєвої жінки, яка знає, чого хоче. Зрештою, вже двадцять четвертий розміняла, вже можна, вже, радше, треба. Отож, Юдита та Елайя, провівши чудовий вечір у клубі в стилі латіно, значуще перезирнулися та вирушили до помешкання Юдити.