Читать «Помилка» онлайн
Светлана Талан
Світлана Талан
Помилка
Герої мого роману – реальні люди з нашого життя. Може, вони помилялися, ішли хибним шляхом, щоб ми не повторили їхніх помилок?
Якщо людина робить одну помилку двічі, вона повинна підняти руки вгору й зізнатися або в легковажності, або в упертості.
Джорж Лорімер
По той бік… нашого життя
Часто ми вважаємо, що життя – це ті успіхи або невдачі, прикрі та сприятливі обставини, радощі й біди, які стосуються здебільшого
«Та що ви, моя донька ніколи не вчинить так, як ото витворила розпусниця Таня з п’ятого поверху!» – кидає мати заріканнями й уже за рік стрічає кровиночку з дитинкою «у приполі»…
«Та що ви, мій Максим – не такий, він ніколи мене не зрадить», – переконана молода дружина – й уже за кілька років подає на розлучення через нестерпні чоловікові походеньки…
«Ніколи не зарікайся», – кажуть у народі.
«Ніколи в собі не замикайся, – висновувала я, прочитавши цей роман, – бо помиляємося
Письменниця Світлана Талан ось уже вкотре «не помиляється», бо не зраджує свого читача. Вона знову пише про те, що відбувається за вікнами наших осель.
Вероніка зростала в чудовій сільській родині, повивалася великою любов’ю матері, мала вірну подругу і мріяла про прекрасне майбутнє. Не зогледілася, як воно, те майбутнє, настало й обдарувало її, на жаль, не тільки всілякими гараздами. Жінка мусила багато стерпіти, але змогла чимало й нажити.
«А що мені потрібно? – думала не раз, ставши вже дружиною, матір’ю та фаховим лікарем. – Маю чоловіка, сина, квартиру…»
Вероніка мала ще й велику душу, крім усього іншого… Однак, як і кожна людина, вона помилялася. І саме це спричиняло подальші перипетії, у які втрапляла і з яких щоразу намагалася вибратися. Тим часом помилки робили і її рідні, тому впоратися з надскладними проблемами, які лавиною насувалися на її життя та сім’ю, ставало дедалі тяжче…
Про те, як, помилившись, не зневіритися й не опустити руки, – цей роман.
І про те, як здолати непосильне, навчитися прощати й чому таким цілющим є саме прохання пробачити…
І чи можна, вчасно зрозумівши, де ти помилився, зупинитися й не схибити знову.
А ще про те, як «не мокнути під дощем», а «навчитися під ним танцювати»; як «не тупцювати в багнюці, а бачити в калюжі зірки» і чому це так прекрасно!
Від автора
Прописні істини та їх спростування
Минуле залишається позаду.
Ні, за ним тягнеться шлейф у сьогодення й майбутнє.
Є люди, які все роблять правильно.
Це тільки їм так здається. Швидше за все, вони егоїсти й дурні. Усі помиляються.
Помилку не можна виправити, якщо її вже зроблено.
Можна. Іноді її треба зробити, щоб зрозуміти істину.
Вчаться на чужих помилках.
Якби було так, то своїх помилок стало б менше.
Бувають ситуації, коли немає виходу.
