Читать «Київ.ua» онлайн - страница 101
Тетяна Белімова
– Пані Левкович!
Єлейний погляд лікаря Козова з-під стильних окулярів у чорній оправі чомусь викликає у мене не роздратування, як раніше, а сміх. Мені подобається його лякати! Хай думає, що я безнадійна…
– Розкажіть, які подарунки ви приготували дітям на Різдво! Ага! Як мило! А чоловікові? Чудово!
– Насправді, пані Левкович, у вас немає жодних проблем! Ви – щаслива жінка! Основна ваша проблема – це те, що ви не хочете бути щасливою! Ви шукаєте й шукали в попередньому житті, у колишньому шлюбі будь-яку зачіпку, щоб здаватися нещасною…
– Справді?… Так думаєте… Що ж…
– Незабаром свято! Your sad face makes everyone cry at the party! Подумайте над цим! І зробіть щось із цим виразом обличчя! Don’t be a Grinch over Christmas!!!
– Думаєте, спрацює? «Поводьтеся весело, і вам стане весело. Неодмінно»… Так, здається, написано… Таким має бути моє життєве гасло?
– Ви ж розумна жінка! Міркуйте логічно! Назвіть мені хоча б одну причину, яка заважає бути на Різдво веселою і усміхненою?
– А я вам хіба не розповідала? Я остаточно втратила Макса… Він прилітав сюди, до Каліфорнії… нещодавно… Але я відмовилася з ним зустрітися… Я не пробачила йому ні його тодішньої втечі, ні одруження… Чи можна бути такою жорстокою – як ви вважаєте, пане Козов?…Підкажіть, як мені тепер жити? Ви ж такий досвідчений психолог!
Лікар довго й зосереджено гортає течку в себе на столі (знову на мене завели течку!), нарешті знімає окуляри, довго дивиться на мене:
– Я не розумію вас, пані Левкович! Поясніть, будь ласка, хто такий Макс?
– Не зважайте… Вже ніхто…
