Читать «Замість крові» онлайн - страница 36
Світлана Поваляєва
Знаєш, Джанніс, я ніколи не дізнаюся, чого ти насправді хотіла від життя, від чоловіків… Мені нещодавно телефонувала анонімна дєвушка з центру соціальних опижджень (опитувань? досліджень? чого? кого? навіщо?… я давно вже не сподіваюся, що це телефонуєш ти, Джанніс, і, віриш, без надії якось спокійніше, легше жити, коли нічого й нікого не чекаєш). Отже, ця дєвушка воліла, аби я обрав один із наступних запропонованих варіантів: 1. Ви можете собі дозволити купити все, що завгодно; 2. Ви лише іноді можете собі дозволити купити щось дороге; 3. Вам вистачає грошей тільки на їжу та одяг; 4. Вам не вистачає навіть на їжу. «Люба, прекрасна, соціально недосяжна телефонна феє! - відповів я, - якщо я оберу та реалізую пункт номер один, то мені неконтрольовано довго потім доведеться виконувати останній пункт… але, теоретично, за тривалості людського життя, скажімо, у тисячу років, я встиг би виконати всі пункти у будь-якій послідовності!»
6. Dead Can Dance, або колишніх не буває
… ет цетера ет цетера. Такої маячні й ґотичних запльотів ще сторінок п’ять. Помаранчеве неподобство. Наркомани - вони як діти: коли я врешті перемкнувся на довколишнє, Ципа саме перебувала у розпалі відходнякової метушні. Виявляється, години дві, як вона перевдягалася по черзі в усі наявні в неї прикиди лише для того, щоб сходити в маґазин через дорогу. Спочатку їй хотілося вдягнути легку літню сукню, але потім вона вирішила, що має досить покоцані труби задля такого дефіле… Якщо ви бачите влітку на вулиці людину в глухому чорному вбранні з довгими рукавами, в сорочці або сведрі - знайте: це - наркоман, який мусить ховати свої поштрикані руки, якому завжди холодно, який зачохлюється від усього світу… Дзвоніть в міліцію, калатайте в усі дзвони, викликайте бригаду здоровенних педріл-санітарів («так вот ана какая, настаящая мужская любовь!»), рятуйте своє незалежне рагульське суспільство - мертвому припарки…