Читать «Замість крові» онлайн - страница 33

Джанніс запросто могла підмести ніштяк - від недопитої пляшки на бордюрі, до недогризка-наїдка-недоїдка-залишка булочки, канапки, тістечка, сосиски, помітивши той ніштяк з вулиці крізь вікно кав’ярні на чужому столикові. Гадаю, вона у такий спосіб клала на мейнстрім, й на свою мамашу насамперед, бо, все-таки, до ґамсунівського голоду ми не доходили ніколи: «…не бери прикладу з чистоплюя Кнута Ґамсуна. Йди до цих, які мешкають у семи кімнатах, й обідай.» Певно, я сам підштовхнув її до таких епатажів, й тішився тим, з яким зухвалим сумлінням вона виливає у натовп все лайно «мого виховання». Сам я схилявся до більш естетського ексгібіціонізму, а Джанніс мені здавалася вдалим варіантом «домашньої дєвачкі», яка надто буквально сприймає заклик до панківських барикад - «гарматне м’ясо» мого марнославства… обісрана моя Галатеє, як прекрасно, ніжно, тьмяно, пухнасто, химерно жевріють уві млі високі золотаво-червонуваті вікна - ґотичні, круглі, переплетені строгим дерев’яним павутинням! За тими млосно-затишними шибами люди п’ють чай, курять і розмовляють на кухні, читають вічні книги, дивляться у ліжку Фелліні по відео. Там, за мембраною мирного, загадкового, теплого сяйва просто неможливо собі уявити міщанські дріб’язкові істерики, брутальні шкандалі, улазливий, як бензопилка, вереск чи нотаційне бубоніння тупих надокучливих мамаш з їхнім одвічним культом капців, каструль та сервізів - «соте… серветочки… ах, я люблю класіку!…» - аристократи шулявські!