Читать «Замість крові» онлайн - страница 105

На Сходах ми зустріли самотнього Сашу-ДДТ, якого, власне, й потягли на радощах у болотяні хащі Мертвого Міста - була там колись така ничка, відкрита шпарка на шкірі Міста, оточена осокою, поруч із іржавою конструкцією, схожою на пост спостереження, де, в гущавині високих трав посеред багнюки, з якої сочилася вода, лежав, неначе сріблястий дракон чи ящер, прадавній сухий корч. Заколочувати довелося в тонюсінькі дамські сиґаретки (я називав їх "протизаплідними", їх курили тільки намахані мажорні тьолки) "Vogue", якими Джанніс вирішила відсвяткувати повернення до столиці й позбавлення "безфільтрової дієти "Прима" та полювання на бички, що їх курортники докурюють до самісінького фільтра ("Маладец, малчік! Іскал сиґарет - ліжак нашол!" - похвалив мене якось замріяний грузин, у якого я, саме йдучи по лежаки, намагався шкульнути для Джанніс сиґарету). А свистки довелося робити з кольорових вкладок шоколадки "Пулен". Ані інакших сиґарет, ані інакшого паперу ні в кого більше не знайшлося. Ці косяки були апофеозом естетської кічухи під гаслом "були б сірники - був би рай!" Ми розповідали ДДТ про море, а він замріяно мугикав якусь власну мантру, схожу за ритмічним малюнком на нічний прибій.