Читать «Замість крові» онлайн - страница 102

Майк тиждень просидів під кипарисом, як отець Фйодор на скелі, не сходячи з місця, розгойдуючись взад-вперед, одноманітно тягнув, наче східну молитву: "Оййойоооой… вот ето даааааа… пі-із-дєєєєєц… да-да-да… огоооо… там, дє жрут, там нє срууууут… ууууууу… нас найдут і убйюуууууут… догооооонят і єщьо раз убйюуууут… піз-дєєєєєц…" Це був журливий ґанста-реп, це була пісня лемура в кристалі, це був… Їздець Прокволий із сімейства пасльонових. Ще тиждень Майк будив нас зранку в профілактично-екстремальний спосіб - встромляв до наших ротів свою різьблену люльку, напхану травою. "Я не хооооочу! Я не мооооожу! У мене вже всьо чорно-біле!" - стогнала й пхинькала Джанніс. "А ти хапони, хапони! Дмухни!" - просвітлено шепотів Майк. "О. Знову все кольорове", - кволо констатувала Джанніс…