Читать «Пригоди Шерлока Холмса. Том 2» онлайн - страница 171

— Які підозри?

— Хоча б ті, що… Овва! Любий друже, що сталося?

Піднявшись сходами, ми зіткнулися нагорі з самим сером Генрі Баскервілем. Обличчя його розчервонілося від гніву, а в руці він тримав старий, запилюжений черевик. Сер Генрі був такий розлючений, що ледве стуляв докупи слова; а коли нарешті заговорив до ладу, то одразу перейшов на американську говірку, якої вранці ми од нього не чули.

— За кого вони мене мають у цьому готелі — за дурника?! — скрикнув він. — Годі вже зі мною комедії розігрувати! Хай йому біс, якщо цей бовдур не знайде мій черевик, я влаштую скандал! Я теж люблю жарти, містере Холмсе, але цього разу тутешні жартівники передали куті меду.

— Ви досі шукаєте свій черевик?

— Так, шукаю й шукатиму, доки не знайду.

— Але ж ви, здається, говорили про новий коричневий черевик?

— Так, сер. А тепер те саме сталося зі старим, чорним.

— Що? Невже ви побачили…

— Отож-бо й воно. Я маю лише три пари черевиків — нові коричневі, ці старі чорні й лаковані, що зараз на мені. Минулої ночі пропав один коричневий, а сьогодні поцупили чорний! Ну що, знайшли? Кажіть, і годі лупати на мене очима!

На сходах з’явився схвильований німець-коридорний.

— Ні, сер. Я обпитав увесь готель, і ніхто нічого не знає.

— Послухайте: або ви до вечора знайдете мій черевик, або я піду до управителя й скажу, що негайно забираюся звідси.

— Черевик ваш знайдеться, сер… Обіцяю вам, наберіться лише трохи терпіння.

— Кажу востаннє: я більш не дозволю, щоб мене обкрадали в цьому кублі злодіїв! О, містере Холмсе, вибачте, будь ласка, що турбую вас через такі дрібниці…

— Як на мене, це зовсім не дрібниці.

— Ви надто вже серйозно сприймаєте це.

— А як ви самі можете це пояснити?

— Я й не збираюся щось тут пояснювати. Зі мною ще ніколи не бувало чогось безглуздішого й химернішого.

— Химернішого? Справді… — задумано промовив Холмс.

— А якої ви думки про все це?

— Я ще нічого не розумію. Ця ваша справа, сер Генрі, надто заплутана. Якщо її пов’язати зі смертю вашого дядька, то я певен, що з усіх п’ятисот найсерйозніших справ, що їх доводилось мені розплутувати, ця буде найскладнішою. Але ми тримаємо кілька ниток у руках, і одна з них повинна привести нас до розв’язки. Може, ми змарнуємо час, ухопившись не за ту нитку, але рано чи пізно знайдемо ту, що треба.

За другим сніданком ми чудово побалакали, вряди-годи тільки торкаючись справи, що звела нас докупи. Лише тоді, коли ми перейшли до кімнати Баскервіля, Холмс спитав про подальші його наміри.

— Поїду до Баскервіль-Холлу.

— Коли?

— Наприкінці тижня.

— Гадаю, — мовив Холмс, — що це мудре рішення. Не маю жодного сумніву, що в Лондоні за вами стежать, і в такому великому місті, серед мільйонів людей, важко виявити, хто це робить і з якою метою. Якщо наміри їхні лихі, то вам загрожує небезпека, якій ми не в силі запобігти. Чи знаєте ви, докторе Мортімере, що за вами слідкували, коли ви пішли від мене?