Читать «Загадкові світи старої обсерваторії» онлайн - страница 16
Олесь Ільченко
— Люди за бортом! — почули діти чийсь вигук англійською мовою.
Два рятувальні кола на довгих мотузах опинилися біля них, і малі шукачі пригод ухопилися за коркові кружала. Відтак Оленку і Влада підтягнули до високого борту судна. Один із матросів спустився по трапу до дітей. Він допоміг спочатку Оленці, а потім і Владові піднятися стрімкими сходинками на корабель.
Оленці подав руку якийсь офіцер, пильно глянув на неї й запитав:
— Із маленькою леді все гаразд?
— Так, — відповіла дівчинка.
А офіцер уже допомагав Владові.
— Сер? — запитально дивився він на хлопчика.
— Все о’кей, — відповів Влад.
— Чудово! — полегшено зітхнув чоловік у формі. — Я можу доповісти капітанові Френсісові Лістеру про врятування юних леді й джентльмена…
— Олена, — чомусь поважно сказала дівчинка.
— Влад, — серйозно додав хлопчик.
— О, дуже приємно. Вибачте, я не назвався першим — Джозеф Ґарді, заступник капітана морського флоту її Величності Королеви на бойовому судні «Вікторія». Зараз я проведу вас до приміщення, де ви зможете перебратися в сухий одяг.
Дорогою до кают Влад встиг зауважити:
— Ось що означає Переміщення навмання — знову потрапили бозна куди…
— Що будемо робити? — прошепотіла Оленка.
— Шукати нормальну обсерваторію. Але перш за все слід зрозуміти, де ми, що це за люди… І діяти відповідно.
— Тільки б вони не були піратами! — зітхнула Оленка.
— Не схожі… Сподіваюся, вони української мови не розуміють. Зате ми їхню англійську знаємо! — підморгнув Оленці Влад. — І це дає нам перевагу в разі небезпеки.
Діти одягли нове матроське вбрання, і Джозеф Ґарді повів представити їх капітанові судна.
Френсіс Лістер виявився високим худорлявим чоловіком з акуратною борідкою і вусами. Оленці дуже сподобалася його біла форма з вишитими золотими якорями і хвацький кашкет.
— Вітаю вас, друзі! Вам пощастило, — почав капітан. — Після нічного нападу піратів на кілька суден одночасно мало хто зміг протриматися на воді до ранку. Ми прямуємо на батьківщину, до порту Плімут…
— До Англії? — не повірив своїм вухам Влад.
— Звичайно, — капітан здивувався запитанню Влада.
— То ми на Землі? — не могла повірити Оленка.
— Гм! — кахикнув капітан. — А де ж нам іще бути? На Місяці? Я розумію, таке потрясіння для вас, ваш круїзний лайнер, очевидно, затонув… Вам слід відпочити! А ви самі звідки будете?
Тут діти трохи розгубилися — адже якщо вони були на Землі, у своєму світі, то й відповідь мала бути очевидною, і Влад сказав:
— З України!
— О! — усміхнувся Френсіс. — Я знаю вашу країну. Пригадую, наше судно «Вікторія» заходило в Маріуполь. Запам’ятав надзвичайно модерну, якусь космічну архітектуру міста. А білі стоповерхові хмарочоси вашого Севастополя просто фантастично гарні з боку моря. Втім, я з друзями був і в старовинному Львові, і в Києві. Моїм синам у вашій столиці страшенно сподобався Дизнейленд на Дніпрі — кращий за каліфорнійський, а також іще одне величезне місто розваг для дорослих і дітей серед парків у лівобережній частині міста. Гарна країна у вас!