Читать «Останній шаман» онлайн - страница 137

Юрасик несвідомо відступив на крок, підвернув ногу, скрикнув болісно — й прийшов до тями. Видіння було настільки яскравим, що він, застромлюючи гострого носа в маніпуляційну, на якусь частку секунди приплющив очі, не готовий зустрітися очима з чорнокнижницею в рожевому светрі…

— Ну, чого стоїш? — спитала медсестра весело. — Шприців налякався? Ходи ближче до мене. Що нам тут за ампули лікар залишив?..

Вона наблизилася до скляної шафи, повернула ключ у замку й відчинила дверцята. На поличках стояли картонні коробки з ампулами, якісь скляночки-баночки, шприци й крапельниці в поліетиленових упаковках, а на нижній полиці лежала чорна конторська книжка — пожовклий папір, сторінки вилітають, кутики їхні потріпані й загнуті, — куди малося записувати, які ліки хто бере. Прочитавши щось у Ліниній медичній карті, медсестра в рожевому светрі витягла шприц із такою голкою, що могла пробити шкіру й ведмедю, обламала невідому ампулу і впорснула прозору рідину в опецькувату пляшечку з товстого скла. Лишивши грубу голку в гумовому корку пляшечки, вона встромила туди ж голку з крапельниці й підвісила пляшку на штахет, який Юрась і досі судомно стискав мокрою й холодною рукою.

— Ну, можеш відносити, — ніжно промовила медсестра й підштовхнула журналіста до виходу з маніпуляційної. — А я за мить прийду і зроблю твоїй красуні укольчик…

Але Юрасик, мов зачаклований, не міг зсунутися з місця. Витягнувши шию, він заглядав у скляну шафу, де на верхній полиці стояла кругла металева коробка з навісним замочком. Коробка собі й коробка, та вона магнітом притягувала погляд, і не було сили їй опиратися.

— Що це? — спитав Юрась Булочка у медсестри.

— Що саме?

— Жерстянка… ота сіра коробка металічна…

— А, коробка! То шприци переварювати. Ми вже зараз не перварюємо, одноразові отримуємо, а коробка лишилася.