Читать «Мелодія кави у тональності кардамону» онлайн - страница 103

Адам підвівся з ліжка і знов уважно подивився на Анну. Тепер у неї доглянуті руки, зі смаком дібраний одяг, нові витончені манери й очевидний натяк на впевненість у собі. Такою жінкою можна було б пишатися, натомість доводиться ховати її від усіх. Очевидна абсурдність ситуації не просто впадає у вічі, а аж кричить про себе. Скандал у Жовкві притих, і можна було б відкрито замешкати з Анною. Цікаво, на що він очікує? Щоб знов щось зіпсувало йому плани?

Відчуваючи на собі аж надто уважний погляд Адама, Анна озирнулася. Ніколи не могла зрозуміти його думок, коли він так зосереджено дивиться на неї, і зовсім не знала, чим завершиться таке споглядання. Іноді це було нічим не вмотивоване роздратування, а іноді новий, теж цілком несподіваний і від того божевільний, шал пристрасті.

— Я мушу йти, бо запізнюсь, — наперед убезпечила вона себе від несподіванок. — Ви ж не хочете, щоб пані Беата сердилася? Ми й без того постійно зловживаємо її неуважністю та забудькуватістю.

Проігнорувавши зауваження Анни, Адам продовжував вивчати її.

— Не мусиш підлаштовуватися під настрій пані Беати. Мій будинок на Хорунщизні вже добудований, і тепер ти можеш переїхати до мене. За півроку всі зайві емоції вляглися. Великого скандалу не буде. Я вже домовився з твоїм вуйком. Тепер ти житимеш у мене.

Відчувши себе так, ніби на неї враз вилили відро холодної води, Анна насилу примусила себе зберігати самовладання.

— Як це домовились? А мене спитатися? Ні, я не хочу.

Адам знов якось дивно глянув на Анну.

— Раніше ти сама хотіла замешкати зі мною. Що змінилося за ці декілька місяців?

Анна не відразу знайшлася з відповіддю. Її життя у пані Беати таке спокійне, комфортне, приємне, а Адам хоче, щоб вона все це облишила. Заради чого?

— Нічого не змінилося. Просто я нарешті почуваюся впевнено і думаю, що…

Адам не дослухав.

— Дурниці. Становище компаньйонки теж непевне. Якщо з твоєю пані Беатою щось станеться, ти знов опинишся на вулиці, а я не лише запишу тебе в заповіт, але й…

Анна ледь не з острахом глянула на Адама.

— Тоді я знайду собі іншу роботу. В мене є досвід…

— Досвід чого? З таким досвідом і з такою зовнішністю, як у тебе, ти дуже швидко опинишся зовсім не там, де ти собі думаєш.

Мимоволі почервонівши, Анна промовчала. Невже Адам думає, що їй сподобається роль його офіційної коханки? Саме тоді вона втратить навіть ту часточку поваги, на яку ще може розраховувати. А його дружина? Адам казав, що про сепарацію там не йдеться. Він передумав? Не приведи Господи, ще скажуть, що це вона вплинула на таке його рішення. А дитина? У нього ж там є хлопчик. Як відобразиться це на дитині? Напевно ж, не найкращим чином. Навіщо їй такий гріх на душу?