Читать «Кривава осінь в місті Лева» онлайн - страница 93

Він бачив її цим ранком. На місці злочину.

Та відвідувачка з порізаними грудьми.

Усі частки головоломки в його голові активно заметушилися, намагаючись з’єднатися в одну цілісну картину, проте поки що їм це не вдалося. Чогось бракувало. Але те, що він щойно знайшов, було першим справжнім кроком до закриття справи — Олег це відчував. Залишилося віднайти кілька дрібних гвинтиків, які остаточно скріплять факти-уламки в єдине полотно.

— Шефе!

З кухні примчав Борис. В одній його руці був прозорий кульок, набитий порізаними блістерами з різнокольоровими пігулками, в іншій він тримав жменю ампул.

— Цей Айболить, схоже, не тільки квасить, а заразом ще й колеса ковтає та ширяється, — бадьоро повідомив він. — У нього в холодильнику транквілізаторів та різної наркоти більше, ніж харчів. Прямо тобі «Серце Ангела»!

— Я знайшов дещо цікавіше. — Сокіл продемонстрував весільне фото. — Цю жінку сьогодні знайшли на місці вбивства. Живою.

— Тобто це та, яку пошматували? — припустив Боря.

— Еге ж, вона. Чи не дивовижно, що наш добрий лікар з нею одружений?

— Ще б пак. Але ж її, дід казав, заперли в Кульпарків?

— І це теж дуже мене бентежить. Навряд чи старий навигадував. Судячи зі стану фотки, чоловік пошкодував, що розірвав її. Може, він так само пошкодував, що здав жінку до божевільні. Звідси все оце, — він кивнув на препарати в руках Лупибатька. — І ще в податковій мене запевнили, що він отримав страховку після пожежі в клініці. Теоретично мав би як сир у маслі качатися... Так що все це діло дуже недобре тхне. Але принаймні я точно знаю, кого ми відвідаємо наступним.