Читать «Кривава осінь в місті Лева» онлайн - страница 76

У районі сідниць в Олега з’явилося тяжке у своїй правдивості передчуття, що він кріпко вляпався. Неначе в підтвердження цього, задзеленчав внутрішній телефон на столі Пасківа. Той ухопив слухавку, кілька секунд мовчав, потім щось буркнув і дав відбій.

— Сюди вже їде італійський консул у Західній Україні, — оголосив він присутнім. — Сіріо... якось там. За десять хвилин буде.

Даріо Бава розплився в переможній зубатій посмішці. Олег застогнав.

* * *

Він повернувся додому о пів на першу ночі. Ніна була у своїй кімнаті — лежала в ліжку й дивилася в темну стелю, не в змозі ані на мить зімкнути очі. Сокіл увійшов до неї без стуку, важкою ходою демобілізованого з фронту, і зупинився в кутастій плямі світла, що його кидав крізь вікно ліхтар на вулиці.

— Значить, справи такі, — змученим голосом почав він. — Італієць чистий, як нижня білизна Діви Марії. У нього залізне алібі практично на всі вбивства — залізобетонне, я б сказав. Про це я особисто дізнався від їхнього консула Сіріо Бернадотте, прямо у відділку, куди наш гарячий міліцейський друг припхав твого головного підозрюваного — як виявилося, за моїм наказом. Отже, і шишок я відгріб більше за інших. Мені довелося ледь не на колінах просити вибачення в наших італійських друзів, аби уникнути третьої світової, та насолоджуватись тріумфальним поглядом Пасківа. А після цього вислухати його думки про рівень моєї досвідченості в детективній сфері, нерозбірливість у знайомствах, жіночу логіку, мажорський підхід до життя та іншу хрінову лабуду.

— А... — почала було Ніна, та очі Сокола так яскраво зблиснули в світлі ліхтаря, що вона вирішила промовчати.

— Далі, по твоїй матері. Її залишили у відділку. Нам з тобою потрібно з’явитися там до десятої ранку, аби ти підтвердила мої свідчення, знімемо шрам на шиї й таке інше. Всемогутній Пасків буде клопотати перед слідчим Сазоненком, і той дасть добро на психіатричну експертизу. По її результатах буде видно, що далі. А тепер я йду спати. Трясця.

Перш ніж Ніна встигла щось сказати, він вийшов з кімнати, залишивши її напризволяще з новою порцією невтішних думок.

Глава 10

— Пані Ольго? — ввічливо запиталася Мстислава у високої чорнявої жінки в бежевому плащі, що стояла на порозі. І отримавши у відповідь ствердний кивок, відсторонилася, натренованим привітним жестом запрошуючи гостю увійти. — Ви пунктуальні.

— Вибачте, будь ласка, що я зателефонувала вам так рано, — ніяково перепросила Ольга. — Мабуть, розбудила вас, так? Я знаю, що ви розпочинаєте прийом о дев’ятій, але я не могла чекати. Для мене це дуже важливо. Розумієте... до мене уві сні приходив мій син... і він сказав, що я терміново мушу зв’язатися з ним, бо він має повідомити мені щось. Я знаю, що ви можете увійти з ним у контакт. Я готова фінансово компенсувати незручності...