Читать «Точка Обману» онлайн - страница 299

— Я чув, що ви нас залишаєте, — розчаровано сказав Герні.

Габріель кивнула. Хоча президент і пообіцяв їй необмежений у часі притулок у Білому домі, поза очима всюдисущої преси, Габріель визнала за краще не перечікувати ураган у його епіцентрі, їй захотілося бути від нього якомога далі. Принаймні деякий час. Герні з щирою повагою поглянув на неї через стіл.

— Сьогодні вранці ви зробили дуже нелегкий для себе вибір, Габріель... Я просто вражений.

Він на мить замовк, наче йому забракло слів. Вираз його очей був простим і ясним. Вони нічим не були схожі на оті загадкові глибокі озера, які свого часу так привабили її до сенатора Седжвіка Секстона. Але навіть на тлі такого символу могутності та влади, як Білий дім, Габріель побачила у погляді президента справжню доброту, честь і гідність, які вона забуде не скоро.

— Я зробила це і заради себе, — нарешті мовила вона.

Герні кивнув.

— Усе одно я перед вами у великому боргу. — Він підвівся і жестом запросив іти за ним до залу. — Якщо чесно, я сподівався, що ви затримаєтеся достатньо довго, щоб я встиг запропонувати вам роботу в моєму бюджетному відділі.

Габріель кинула на нього погляд, у якому читався сумнів.

— Годі марнувати, час ремонтувати?

Президент розсміявся.

— Щось на кшталт цього.

— Гадаю, ми обидва прекрасно розуміємо, сер, що зараз я для вас скоріше вразливе місце, а не цінне надбання.

Герні знизав плечима.

— А ви кілька місяців почекайте. Нехай усе вгамується. Багато видатних чоловіків та жінок пережили непрості ситуації в житті, щоб потім піднятися до величі. — Він підморгнув. — Дехто з цих чоловіків навіть примудрився стати президентом Сполучених Штатів.

Габріель знала, що він каже правду. Пробувши без роботи лише кілька годин, вона вже встигла відхилити дві пропозиції: одну від Йоланди Коул з Ей-бі-сі, а другу — від агенції «Сен-Мартінз Прес», яка навіть пообіцяла скромний аванс, якщо вона напише свою відверту автобіографію. Ні, дякую.

Ідучи з президентом по коридору, Габріель згадала про ті знімки її оголеного тіла, що зараз гуляли екранами телевізорів.

«Інакше іміджу країни було б завдано нищівного удару, — подумала вона. — А це — набагато гірше, ніж те, що доведеться пережити мені».

Сходивши до Йоланди у студію Ей-бі-сі, щоб забрати свої фото і позичити у подруги її журналістське посвідчення, Габріель знову прокралася до офісу сенатора і прихопила такі самі конверти. А заодно роздрукувала з комп’ютера копії чеків тих пожертв від членів фонду, які отримав Секстон. Після сутички біля Меморіалу Вашингтона Габріель вручила отетерілому сенаторові копії банківських документів і висунула свою вимогу. Дайте президентові можливість самому заявити про помилку з метеоритом, інакше інформація про ваші хабарі теж стане надбанням широкого загалу. Сенатор Секстон зиркнув на стос фінансових доказів, швидко всівся в лімузин і поїхав геть. Відтоді ніхто про нього нічого не чув.

Зараз, коли вони зупинилися перед службовим входом до прес-центру, Габріель почула за дверима шум натовпу. Вже вдруге за останню добу увесь світ зібрався для того, щоб послухати термінове звернення президента.