Читать «Твори: оповідання, романи, листи, щоденники» онлайн - страница 378

19 січня. …Безмежне, глибоке, тепле, рятівне щастя сидіти біля колиски своєї дитини, напроти матері.

Тут є щось і від почуття: тепер річ не в тобі, хоч ти цього й хочеш. Інше почуття в бездітного: весь час річ у тобі, хочеш ти цього чи ні, кожної миті й до кінця, кожної миті, що роздирає нерви, весь час річ у тобі, й усе марно. Сізіф був неодружений…

21 січня. …Заснув після півночі, прокинувсь о п’ятій — неймовірне досягнення, неймовірне щастя, до того ж я ще напівсонний. Але щастя виявилося моїм нещастям, бо в голову відразу зайшла невідворотна думка: такого щастя ти не заслуговуєш, усі боги помсти накинулися на мене, я побачив, як найголовніший з-поміж них розчепіреними пальцями розлютовано чи то погрожує мені, чи то несамовито гамселить у кімвали. Збудження цих двох годин, до сьомої ранку, не тільки знищило наслідки того, що дав сон, але й на цілий день сповнило мене тремтінням і тривогою.

Без предків, без подружнього життя, без нащадків, сповнений шаленої жаги предків, подружнього життя, нащадків. Усі простягують до мене руки: предки, подружнє життя, нащадки — але надто далеко від мене.

Всьому є штучна, жалюгідна заміна — предкам, подружньому життю, нащадкам. Її створюють у судомах і, якщо не гинуть від судом, гинуть від того, що заміна така безвідрадна.

23 січня. Знов опосіла тривога. Звідки? Від звичайних думок, які швидко забуваються, але тривогу вони лишають незабутню. Мені легше назвати не самі думки, а місця, де вони зринають; одна з них, приміром, зайшла мені в голову на вузенькій, порослій травою стежці, що веде вздовж Старо-Нової синагоги. Тривога виникає і в передчутті досить непоганого стану, який — несміливо й на чималій відстані — час від часу пробує наблизитись. Тривога й через те, що нічне рішення лишається тільки рішенням. Тривога через те, що досі моє життя було тупцянням на одному місці, розвивалося в найкращому випадку так, як розвивається дупластий, приречений зуб. З мого боку не було ані найменшої, бодай почасти виправданої спроби налагодити своє життя. Мені, як і кожній людині, немовби було дано центр кола, і я, як і кожна людина, мав вибрати собі остаточний радіус, щоб потім окреслити чудове коло. Натомість я раз у раз набирав перед радіусом розгону, але знов і знов одразу спинявся. (Приклади: фортепіано, скрипка, мови, германістика, антисіонізм, сіонізм, давньоюдейська мова, садівництво, столярування, література, спроби одружитися, власне помешкання.) Середина уявного кола геть утикана початими радіусами, там уже нема місця для нової спроби; «нема місця» — це вік, пошарпані нерви, «нема місця для спроби» — це кінець. А коли я, траплялося, проводив свій радіус трохи далі, ніж звичайно, скажімо, коли вивчав право чи заручався, то все виявлялося саме на оте «трохи» гіршим, а не кращим.