Читать «Кобзар 2000. Soft» онлайн - страница 4

Справді. Вона зараз же все згадала. Вона згадала, що мати казали про свою бабусю. Та була з Києва й завжди сміялася: “Чули про київських відьом? От я і є київська відьма”. Її вбило у війну дурною кулею. Дійсно, там щось таке було, пов’язане з катеринкою. Звісно, не такою. Там була якась старовинна катеринка, що передавали одна одній жінки по материній лінії. І прабабуся передала її старшій, Фросі, а та забрала з собою на Волинь, а потім… Потім, мабуть, і до Канади… Тільки як це? Та була старовинна, а ця… Ганна розплющила очі і взяла катеринку до рук. “Мейд ін Джапан” - гордовито виділялося на задній поверхні пластикового дзвіночка. Ганна раптом засміялася - сама не знала чому. Вона поклала катеринку на стіл і смикнула за мотузочок. Разом з першими звуками тіло знову наповнилося легкістю і злетіло вгору. Ганна розсміялася ще голосніше, не боячись навіть, що збудить доньку. Потім одним рухом вона зірвала з себе металеву заколку, що стримувала розкішне волосся, і воно розсипалося по плечах. Заколка впала на простирадло. Тіло рвонулося ще вище. Виявилось, це зовсім не важко, літати в повітрі. Слухняне невагоме тіло корилося найменшому рухові - і вгору, і вниз, і праворуч, і ліворуч. Здавалось, треба тільки подумати, і тіло вже виконувало наказ. Музика була недовгою, але Ганна заздалегідь знизилась, щоб не впасти, коли стихне мелодія, тому тільки м’яко торкнулась канапи, щойно тіло набуло ваги. І ще раз напнулася мотузка.

Це було захопливо. Це було краще, ніж уві сні, бо це було насправді. І дивно, в Ганни не виникло ніяких сумнівів у реальності того, що відбувалося. Їй не кортіло ущипнути себе, прокинутись, заплющити очі - ні, навпаки, відчуття було таке, наче вона згадала щось давно забуте, щось із давніх-давен присутнє в думках, у тілі, у крові. Єдине, що заважало, - музика була закороткою. Ганна ледве встигла облетіти кімнату, як треба вже було повертатись до канапи, щоб не впасти просто на підлогу. Але це був кайф. Справжній кайф.

Так вона незчулася, як у дверях зашарудів ключ - Гриць повернувся з роботи. Ганна зустріла його зовсім гола, з розпатланим волоссям. Він здивовано витріщився:

- Ти схожа на відьму.

Вона вдоволено засміялася:

- А я і є відьма. Я правнучка останньої київської відьми, ясно?

Вона так і не одяглася. Поки Гриць вечеряв, розповідав про чергові неприємності на роботі, вона сиділа навпроти, дивлячись в очі, і перса її лежали на білих тендітних руках.

- Заморився я сьогодні, - видихнув Гриць нарешті. - Багато роботи.

Вона пішла за ним до ванної, витерла спину рушником, поправила ліжко. Він простягнувся і вкрився ковдрою.

- Ти любиш мене, Гриню? - вона пригорнулася до нього своїм м’яким тілом.