Читать «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» онлайн - страница 21
Галина Малик
Годинникар впав на стілець і розпачливо подивився на Алю.
— Я так і знав, — мало не плачучи, сказав він, — що ця стрілкака колись знадобиться! Я так беріг її! І ось тепер… тепер я нічим не можу вам допомогти! Бо вчора її у мене хтось поцупив!
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТИЙ
Це справді була прикра новина. Адже без стрілки годі й думати про полагодження годинника. А без годинника Алі нічого й мріяти про повернення додому. Всі зажурено мовчали.
Та ось Аля підвела голову і в її очах засвітилася надія.
— А яка вона, ця хвилинна стрілка? — спитала дівчинка, бо згадала дивний спис одного з гвардійців, які охороняли її у в'язниці.
— Це довга пласка залізяка, загострена з одного кінця. На другому кінці у неї дірочка, у яку просувається вісь, — пояснив Недождень.
— Здається, я пригадую, де бачила її! — і Аля розповіла про спис.
— Швидше туди! Це напевно стрілка! — нетямився на радощах годинникар.
Вони вийшли з комірчини. Вже сходило сонце, і починався новий день.
Поминувши кілька кімнат, усі помітили, що у замку діється щось незвичайне: назустріч їм бігли гвардійці. На превелике дивування, вони зовсім не звертали на Алю уваги. Навпаки, здавалося, що гвардійці самі від когось тікають, скидаючи з себе лати і шпурляючи зброю. Придворні, з перекошеними від жаху обличями, тягли за собою якісь вузли та валізи. Всі вони бігли із замку і зникали у кривих вуличках міста.
Аля з друзями почала спускатися до підземелля і наштовхнулася на ката. Він прожогом промчав повз них і зник за поворотом галереї.
А в підземеллі на них чекала ще більша несподіванка! Все катове начиння було поперевернуте і розкидане, наче тут промчався ураган. А двоє знайомих нам гвардійців спокійнісінько чатували біля в'язниці. За ґратами з кутка в куток, наче розлючений тигр, бігав Перший Недорадник… без голови! Час від часу він кидався на грати і тряс їх, намагаючись зламати.
Аля і Недопопелюшка завмерли від несподіванки і дивилися на цю вражаючу картину. А Недождень тим часом, щось радісно вигукуючи, накинувся на одного з гвардійців і почав виривати у нього з рук списа. Солдат не чекав такого нахабства і тому відчайдушно боронився. Його товариш кинувся йому на допомогу. Невідомо, чим би все це скінчилося, якби Аля не отямилася і не підбігла до них.
— Недобородо, Недовусе, це ж ми! Невже ви нас не впізнали?
Недовус відпустив годинникаря. Все ще неприязно поглядаючи на Недожденя, Недоборода, відсапуючись, пробурмотів:
— А чого він, оце саме, кидається, наче тигр!
За хвилину все з'ясувалося. Аля розповіла гвардійцям, навіщо їм цей дивний спис. Недоборода сам простяг його годинникареві зі словами: «Візьми, друже!»
— Та й взагалі,— сказав Недовус, — я бачу, що настав час скидати з себе це залізяччя.
А Перший Недорадник оскаженіло тряс грати в'язниці.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ
Справді, як же Перший Недорадник опинився за гратами?
Вранці він як завжди, пішов до Тронної Зали, щоб одягти шолом. Обнишпорив усю нішу — шолом зник! Оскаженівши, Перший Недорадник став бігати по замку і з кулаками кидатися на всіх, хто траплявся йому на очі. Переляканий начальник гвардійців утік із замку. Залишившись без командира, солдати покидали зброю і теж подалися навтьоки.
