Читать «Назустрiч зорям» онлайн - страница 37

— І ви вирішили використати релятивістські ефекти? — спитав Ло Вей, не одриваючи погляду від пульта керування ракети: він налагоджував прилади на автоматичну роботу. — Уповільнення темпу часу, збільшення інерційної маси «ракеток»?

— Так. І зростання зустрічної швидкості… Ми виграємо в часі в шість разів. Тепер «ракетки», якщо й устигнуть помітити зустрічне тіло, — не зможуть відхилитися… Все готово?

— Готово. — Ло Вей встав, востаннє окинув поглядом прилади, задумливо повторив: — Усе готово!

Через сполучну камеру вони вийшли з ракети в коридор зорельота. Новак вимкнув струм електромагнітних тримачів: тепер розвідувальна ракета висіла в жерлі електромагнітної катапульти, з’єднана з «Фотоном-2» тільки силою тяжіння.

Антон і Ло попрямували в носову частину зорельота, до пульта керування катапультою. Лунка тиша коридор а насторожено вслухалася в дріб кроків. Ло Вей зупинився біля дверей залу.

— Дивіться, Антоне!

В броньованому щиті зяяла овальна діра з нерівними оплавленими краями. Ло Вей просунув у неї голову, глянув у зал — там було порожньо.

— Вирізали струмом… — Новак помацав пальцями краї діри. — Тепер вони шукають нас. Ходімо швидше!

Небо позаду зорельота складалося з концентричних Звітних кіл, які описували зорі. Найближча вже загубилася у просторі, що швидко обертався. В тому місці, де сходилися зоряні кола, в темряві летів рій «ракеток».

Ло Вей спрямував на нього параболічні антени радіотелескопів. На екрані з’явилася куля з безлічі цяток. Видно було, як «ракетки» повільно снували в рої.

Минуло трохи більше чотирьох годин з тієї миті, як зупинилися двигуни, і протягом усього цього часу Новака не покидала гарячкова думка: швидше кінчати! Нервове напруження втомило його… Ло зосереджено обчислював точну відстань між зорельотом і роєм, щоб передати останні поправки для автоматів ракети.

— Ну? — спитав Новак.

— Зараз… — Ло Вей повернув кілька рукояток на пульті, потім, щось згадавши, підвів голову: — Антоне, треба попередити їх, що зараз буде поштовх.

— Правильно! Ще покалічаться, — капітан увімкнув мікрофон: — Увага! Максим, Сандро, Лоу, Торрена, слухайте! Через кілька секунд ви відчуєте поштовх, сила якого дорівнюватиме приблизно трьом прискоренням земного тяжіння… Увага! Де б ви не перебували, закріпіться в кріслах або візьміться за поручні.

У цю мить від ударів загриміли двері рубки. Новак розгублено глянув на Ло Вея:

— Вони не чули. В цій частині коридору нема динаміків… Що робити? — повагавшись, він підійшов до дверей, рвучко відчинив їх і, не давши нікому отямитися, оглушливо закричав: — Відійдіть од дверей! Візьміться за поручні! Зараз буде сильний поштовх!