Читать «Назустрiч зорям» онлайн - страница 15

— Слово «смерть», безперечно, втрачає своє страшне значення, коли до нього додається цей медичний епітет «клінічна». Справді, існує немало проміжних етапів між життям і смертю: сон, летаргія, анабіоз, під час яких життєві процеси в людському організмі уповільнюються. Всім цим я й займався в останні роки. Щоб максимально загальмувати життєдіяльність організму, треба довести анабіоз до його межі — стану клінічної смерті. Мені це вдалося. Спочатку я робив досліди на жабах, кроликах, морських свинках, більшість з яких загинули. Згодом, встановивши закономірності й режим охолодження, я наважився «умертвити» на деякий час свою мавпочку — шимпанзе Мімі.

— О, я бачив її! — вигукнув Німайєр. — Вона весела, стрибає по стільцях і канючить цукор…

— Це так! — перебив його торжествуючий Берн. — Але Мімі чотири місяці пролежала охолоджена майже до нуля і оточена контрольними приладами.

Берн нервовим рухом узяв нову сигарету і вів далі:

— Нарешті був здійснений найважливіший і найнеобхідніший дослід: я піддав граничному анабіозу самого себе. Це було в минулому ропі. Пам’ятаєте, в той час говорили, що професор Берн тяжко хворий? Я був більш ніж хворий, — я був мертвий цілих шість місяців. І ви знаєте, Німайєре, це дуже своєрідне відчуття, якщо так можна назвати відсутність будь-яких відчуттів? У звичайному сні ми хоч і сповільнено, але все-таки сприймаємо ритм часу, — в даному разі цього нема. Я відчув щось на зразок непритомності від наркозу. Потім настали тиша й морок. І знову повернення до життя. По той бік не було нічого…

Берн сидів витягнувши ноги і заклавши за голову худорляві загорілі руки. Очі його за склом окулярів дивилися задумливо.

— Сонце… Яскрава кулька, що ледве-ледве освітлює куточок безмежного чорного простору. Навколо нього — кульки, ще менші і холодніші. Життя на них цілком залежить від Сонця… І ось на одній з таких кульок з’являється людство — племена мислячих тварин. Як воно виникло? Про це склали багато легенд і гіпотез.

Безперечно одно: для народження людства потрібен був величезний катаклізм — геологічний струс на нашій планеті, який би змінив умови життя вищих тварин — і мавп. Усі одностайно твердять, що таким катаклізмом було зледеніння. Різке похолодання в північній півкулі, оскудіння рослинної їжі примусило вищих мавп узяти в руки камінь і палицю, щоб добувати м’ясо, примусило пристосуватися до праці і полюбити вогонь.

— Це справедливо, — підтримав Німайєр.

— Як же виникли льодовики? Чому колись ця пустиня і навіть Сахара не були пустинями і в них бурхливо розвивалося рослинне й тваринне життя? Є тільки одна логічна гіпотеза — вона пов’язує льодовиковий період з прецесією земної осі. Як і в будь-якої неідеальної а дзиґи, вісь обертання Землі прецесує, тобто поволі, дуже поволі описує кола: один оберт протягом двадцяти шести тисяч років. От погляньте, — професор сірником накреслив на піску еліпс, маленьке сонце в його фокусі і кульку з похилою віссю — Землю. — Нахил земної осі до осі екліптики , як ви знаєте, двадцять три з половиною градуси. І от земна вісь описує в просторі конус з таким центральним кутом… Пробачте, що я говорю вам про давно відоме, Німайєре, але для мене все це дуже дороге. Справа, звичайно, не в осі, якої Земля не має. Протягом тисячоліть відбуваються зміни положень Землі відносно Сонця — от що важливо!