Читать «Акафістник УПЦКП» онлайн - страница 21

Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Кондак 12

Благодать Твою подай мені, Ісусе, Боже мій, прийми мене, як прийняв Ти Йосифа з Никодимом, і я, як чисту плащаницю, душу мою принесу Тобі і пахощами чеснот намащу пречисте Тіло Твоє, і, як у гробі, в серці моєму буду мати Тебе, взиваючи: алилуя.

Ікос 12

Оспівуючи Твоє вільне розп’яття, поклоняємося страстям Твоїм, Христе, віруємо з сотником, що воістину Ти Божий Син і прийти маєш на хмарі з силою і славою великою; тоді не осором нас, що кров’ю Твоєю викуплені і так співаємо:

Ісусе багатостраждальний, риданням Діви Матері Твоєї від вічного плачу визволи нас.

Ісусе, всіма залишений, не залиш мене самотнім у час кончини моєї.

Ісусе, з Магдалиною, що до ніг Твоїх доторкалася, прийми мене.

Ісусе, зі зрадником і тими, хто розпинав Тебе, не засуди мене.

Ісусе, з розбійником благорозумним у рай введи мене.

Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Кондак 13

О Ісусе Христе, Агнче Божий, що взяв гріхи світу, прийми малу цю від усієї душі нашої подяку, що приносимо Тобі, і зціли нас спасительними Твоїми стражданнями від усякої болісті душевної і тілесної, охорони нас хрестом Твоїм від ворогів видимих і невидимих, і при кончині життя нашого не залиш нас, щоб, смертю Твоєю визволившись від вічної смерті, завжди взивали Тобі: алилуя.

Цей кондак читається тричі. Після цього знову читаються перший ікос і перший кондак.

Ікос 1

Ангелів чиностояння доповнюючи, не від ангелів прийняв Ти, але мене ради, будучи Богом, став Людиною; людину, яка померла за гріхи, животворчим Тілом і Кров’ю Твоєю оживив Ти; тому такій любові Твоїй вдячні співаємо Тобі:

Ісусе Боже, любове предвічна, що так про нас земнородних благозволив.

Ісусе, милосте безмірна, Ти до людей упалих на землю прийшов.

Ісусе, Ти в плоть нашу зодягнувся і смертю Своєю смерті державу зруйнував.

Ісусе, Ти Божественними Твоїми тайнами нас обожнив.

Ісусе, Ти стражданнями і хрестом Твоїм весь світ відкупив.

Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Кондак 1

Непереможний Воєводо і Господи небес і землі, Тебе, Царя Безсмертного, бачачи на хресті розіп’ятим, все творіння змінилося, небо вжахнулося, основи землі захиталися; ми ж, недостойні, подячне поклоніння Твоєму нас ради стражданню приносимо, з розбійником взиваємо до Тебе: Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Молитва до Господа Ісуса розіп’ятого

На Хресті розіп’ятий за нас, Ісусе Христе, Єдинородний Бога Отця Сину, милості, любові і щедрот невичерпне джерело! Знаю, що ради моїх гріхів від невимовного чоловіколюбства Кров. Свою пролити на хресті зволив Ти, яку я, окаянний і невдячний, дотепер скверними моїми ділами зневажав і ні в що ставив, тому із глибини беззаконня і нечистоти моєї очима серця на Тебе, розіп’ятого на Хресті Визволителя нашого, поглянувши, зі смиренням і вірою в глибину ран, Твого милосердя сповнених, себе віддаю, гріхів прощення і скверного життя мого виправлення благаю. Милостивим будь до мене, Владико і Суддя мій, не відкинь мене від лиця Твого, але всесильною Твоєю рукою Сам мене до Себе наверни і на шлях істинного покаяння направ, щоб віднині поклав спасіння мого початок. Божественними стражданнями Твоїми втихомир мої плотські пристрасті; пролитою Твоєю Кров’ю очисти мої душевні скверни; розп’яттям Твоїм розіпни мене для світу цього з його спокусами та похотями; хрестом Твоїм охорони мене від невидимих ворогів, що шукають душу мою; проколеними ногами Твоїми від усякої дороги лукавої збережи ноги наші, проколеними руками Твоїми руки мої від усякого невгодного Тобі діла утримай; розіп’ятою плоттю розіпни стра́хові Твоєму плоть мою, щоб, ухилившись від зла, творив благо перед Тобою. Ти, що голову на хресті схилив, схили до смирення вознесену мою гординю. Вінцем Твоїм терновим охорони́ вуха мої, щоб вони не слухали непотребного. Ти, що жовч устами спожив, постав охорону нечистим устам нашим. Проколене списом маючи серце, серце чисте сотвори в мені; всіма Твоїми ранами всього мене любов’ю Твоєю порань, щоб Тебе, Господа мого, полюбити всією душею, всім серцем, усією силою і всіма помислами. Дай мені Себе подорожнього, що не маєш де голови прихилити, дай мені Себе всеблагого, що визволяєш душу мою від смерті, дай мені Себе найсолодшого, що насолоджуєш мене в скорботах і напастях Своєю любов’ю. Кого спочатку ненавидів, прогнівляв, від себе відганяв і на хресті розпинав, Того нині полюблю, з радістю прийму і з насолодою хрест Його до кінця життя понесу. Не дай віднині, о всеблагий Визволителю мій, жодній моїй волі звершитися, бо вона зла і непотребна, щоб знову не впав я в рабство пануючого в мені гріха. Але Твоя воля блага́, спасти мене бажаюча, нехай звершується в мені завжди. Їй же себе вручаючи, Тебе, розіп’ятого Господа мого, розумними очима серця мого уявляю і молюся із глибини душі, щоб і в час розлучення мого з тілом Тебе єдиного на хресті бачив, що в руки захисту Твого мене приймаєш і від піднебесних духів злоби оберігаєш, оселяєш же з грішниками, які покаянням Тобі благовгодили. Амінь.