Читать «Вуховертка та відьма» онлайн - страница 6

 Вуховертка бачила, що всі заклинання Белли Яги знаходяться у сальній книжці. Звідти, де стояла Вуховертка, вона нагадувала книгу рецептів кухаря з Сент-Мовальду, окрім того, що ця книжка була бруднішою. Коли Белла Яга загупала за Томасом по кімнаті втретє, Вуховертка продовжувала орудувати однією рукою та притягнула книжку ближче, іншою рукою. Все ще стукаючи однією рукою, вона перегорнула сторінки.

 “Заклинання, щоб отримати перший приз на виставці собак”, ось над чим в даний момент працювала Белла Яга. Наступним було: “Знищити жоржини сусіда”, а на сторінці після нього було: “Любовне зілля, щоб зачарувати сусідського хлопця”. У цей момент Белла Яга прокрокувала до столу, тримаючи згорнувшогося, звисаючого Томаса. Вуховертка поспішно штовхнула книгу назад, на іншу сторону столу, та продовжила розтирати порох обома руками.

 До вечері, Вуховертка побачила близько чверті заклинань у книзі, але жодне з них не могло принести користі їй. Вона деякий час розмірковувала над заклинанням: “змусити скейтборд робити трюки”, але, хоча це й звучало весело, здається, воно ніяк не могло зупинити Беллу Ягу, зробити щось жахливе Вуховертці, якщо випаде така нагода. А їй не заважало б мати таке заклинання, розмірковувала Вуховертка, слідуючи за Беллою Ягою, по коридору, на кухню. Вона повинна бути захищеною від Белли Яги, перш ніж та зможе щось зробити.

 На подив Вуховертки, кухня була звичайною кухнею, цілком теплою та затишною, а на столі, накритим на трьох, стояла гаряча вечеря. Під столом, на тарілці була велика риба, яку Томас швидко з’їв. Вуховертка подивилась на Мандрагора. Він маячив на стільці, з іншого боку столу, читаючи велику книгу у шкіряній обкладинці. Виглядав він як звичайний чоловік у поганому настрої. Тим не менш, він не виглядав як чоловік, що отримав вечерю.

 - І що демони принесли сьогодні? – запитала Белла Яга, ясним улесливим голосом, яким вона, здавалося, завжди розмовляла із Мандрагором.

 - Пиріг та смажену картоплю з вокзального буфету зі Сток-он-Трент, - загарчав Мандрагор, не піднімаючи голови.

 - Ненавиджу пиріг зі станції, - сказала Белла Яга.

 Мандрагор підняв голову. Його очі були як темні ями. Іскри червоного вогню світилися у глибині кожної ями.

 - Це моя улюблена їжа, - сказав він. Іскри в його очах замерехтіли та виросли.

 Тоді Вуховертка цілком зрозуміла, чому вона не повинна турбувати Мандагора. Вона була рада, що він, здається, навіть не помітив її.

Глава 3.

 На наступний день, або десь так, Вуховертка з’ясовувала, все що могла, про Тринадцятий будинок на Липневій вулиці. Це було дивне місце. Для початку, здавалося, що, виходу з будинку не було. Зсередини, вхідних дверей не існувало. Там де вони мали б бути, була лише гола стіна. Вуховертка могла бачити охайний садок, з вікна своєї порожньої спальні, але коли вона спробувала відчинити вікно, то з’ясувала, що воно взагалі не відчинялося. Скло було вбудовано просто у стіну.