Читать «Візит зсунутої фазіанки» онлайн - страница 6

Незнайомець затнувся, пильно глянув на мене.

— Ви, мабуть, думаєте: що це він — все «я» та «я». — В цей момент я справді так подумав. — Але так воно й було. В головних подіях цієї історії не обійшлося без мене. Багато пробували, але в них нічого не виходило, а в мене вийшло.

— Ну, так от, полетіли, значить троє, — випалив він без паузи і зв’язку з попереднім, — у плазмовому зорельоті, який вони назвали «Першоконтакт». Якщо бути точним, то це був не зореліт навіть, а дальній планетоліт-грузовик з граничною швидкістю 31 тис. км/с.

На такому добиратися до зірок навіть найближчих, годі й думати, але до Вишеньки на такій швидкості три роки туди й стільки ж на зворотний шлях. І команду «Першо-контакту» склали не вибрані, а звичайні далекопланетники, які транспортували дейтерій-тритієвий лід з Плутона. Я так зрозумів: хлопці зпартизанили. Далекопланетники — люди незалежні, звикли більше покладатися на самих себе, аніж на земне начальство. Запаслися пальним, усім необхідним і — поки там чухались із спеціальним кораблем і екіпажем — давай махнем! Про свій намір вони повідомили тільки тоді, коли вийшли далеко за межі Сонячної, одночасно послали звістку гуманоїдам: ждіть, мовляв. Що було робити Землі — погодилась і офіційно, з належною урочистістю, з хвилюванням в голосах дикторів оголосила про експедицію до планети гуманоїдів… Але, звичайно ж, любий співрозмовнику, звичайно ж, ті, чиї карти сплутали ці троє, затамували злість. О, пристрасті людські, пристрасті істот розумних і діяльних — як вони керують нами! Хіба не так, га? Але, якщо наш розум вище, то чому він ніяк не осягне природу почуттів? Га?

І ось нарешті підлітають. На планеті гуманоїдів усе готово до зустрічі: розчистили майданчик для спускового апарата, навіть не майданчик — величезний стадіон; кілометрове поле, амфітеатр мало не до хмар. На крайніх точках планети організували систему радіоприводу з маяками. І телепередачі, телепередачі, телепередачі — сорок тисяч передач: гуманоїди — зорельоту, «Першоконтакт» — гуманоїдам, вони — нам, ми — їм, «Першоконтакт» — нам, ми — йому… Обличчя трьох нахабників за ті роки стали рідними для землян.

…І ніхто в атмосфері радісного чекання не помічав і не хотів помічати розгубленості на лицях. А вона з’явилась, коли «першоконтактники» повідомили, що радіолокатори планету гуманоїдів не фіксують. «Першоконтакт» запеленгував сигнали її радіомаяків, «йшов» параболічними антенами по орбіті навколо Вишеньки. Але радіоімпульс, надісланий зорельотом, не відбився, пішов у порожнечу. Це був перший зловісний факт.