Читать «Гра престолів» онлайн - страница 31

Першим увійшов пан батько під руку з королевою. Вона була така гарна, як і розповідали люди. Коштовна діадема блищала на довгому золотому волоссі; смарагди чудово пасували до зелених очей. Батько завів її по сходах на підвищення і допоміг сісти, але королева навіть поглядом його не подарувала. Вже у свої чотирнадцять років Джон добре умів бачити крізь посмішки.

Далі зайшов сам король Роберт, обіруч з пані Старк. Король подарував Джонові страшну зневіру: батько часто розповідав про незрівнянного лицаря Роберта Баратеона, диявола Тризубу, найлютішого воїна Семицарства, велетня серед князів і принців, але Джон побачив лише червонопикого бородатого товстуна, який пітнів під шовковими шатами і крокував так, наче вже був під чаркою.

Тоді пішли діти. Спершу з’явився малий Рікон і спромігся подолати увесь довгий шлях палатою з належною для своїх трьох років гідністю. Щоправда, Джонові довелося підштовхнути його, коли той зупинився поздоровкатись. Слідом ішов Робб у сірому хутрі з білою облямівкою — кольорах Старків. Під руку він вів принцесу Мирцелу, восьмирічне дівча з водоспадом золотих кучерів під сіточкою з коштовними каменями. Коли вони проходили між столами, Джон помітив, що принцеса кидає на Робба сором’язливі погляди і непевно посміхається. Джон вирішив, що вона так собі — ані те, ані се. І чого б ото Робб так по-дурному вишкірявся поряд з нею? Хіба сам не бачить, що то просто дрібне дурненьке дівчисько?

Його зведені сестри стали в пари до принців крові. Ар’я йшла з малим товстуном Томеном, в якого солом’яні кучері були довші за її власні. Сансі, старшій на два роки, дістався кронпринц Джофрі Баратеон. Маючи дванадцять років від народження, він був молодший за Джона та Робба, але вищий за них обох. Це Джона страшенно засмутило. А ще принц Джофрі мав таке саме волосся, як сестра, і темно-зелені материні очі. Густа мішанина світлих кучерів спадала нижче від шитої золотом шийної хустки та високого оксамитового коміра. Санса аж сяяла, йдучи поряд з принцом, та Джонові не сподобалися його примхливо скривлені губи і знуджений презирливий погляд на трапезну палату Зимосічі.

Значно цікавішою була пара, яка крокувала слідом: брати королеви, Ланістери з Кастерлі-на-Скелі, на прізвиська Лев та Біс. Хто є хто, годі було переплутати. Пан Хайме Ланістер, близнюк королеви Серсеї, високий і золотоволосий, з яскравими зеленими очима і різкою, мов ніж, посмішкою, мав на собі кармазиновий шовковий жупан, високі чорні чоботи, чорний оксамитовий кунтуш. На грудях жупана золотою ниткою було вигаптувано лева, що стояв дибки — знак його дому. В обличчя лицаря звали Левом Ланістерів, а за спиною шепотіли «Крулеріз».

Джон раптом зрозумів, що не може відвести від нього очей. «Ось як має виглядати король», подумав він про себе, коли той пройшов мимо.