Читать «День мисливців» онлайн

Айзек Азімов

День мисливців

Все cкінчилося того ж вечора, що й почалося. Джо, Рей і я сиділи за своїм улюбленим столиком у забігайлівці, попереду був цілий вечір, багато балачок і все таке.

Рей сказав, що добре було б знати переможця сьомого заїзду, коли йде шостий. Але Джо вирішив по-іншому. Він сказав:

— У вас, хлопці, на думці тільки війни та скачки. А я допитливий. Знаєте, що б я зробив з машиною часу?

Звичайно, ми захотіли дізнатися, щоб потім вдосталь над ним покепкувати.

Він сказав:

— Якщо б у мене була машина, я б відправився назад на п'ять чи-то п'ятдесят мільйонів років і подивився, що стало з динозаврами.

Ми з Реєм вирішили, що толку в цьому ніякого. Рей сказав, що кого цікавлять, ці динозаври, і я — що вони придатні тільки на те, щоб залишити купи скелетів; знаєте, всякі недоумки ходять по музеях і на них дивляться; і добре, що вони забралися: місце для людей звільнили. Звичайно, Джо негайно ж образився:

— Динозаври — це здорово! Їх було мільйони всяких — великі, як будинок, тупі також, як будинок — всюди. І раптом, в одну мить, ось так, — он клацнув пальцями, — вони щезли. Чому? Ось це я й хотів би дізнатися.

От і все. На цьому ми б і порішили. Я б що-небудь сказав, Рей додав би щось кумедне, ми б ще замовили пива, і розмова пішла б про погоду, про Бруклінських Крутіїв, потім ми б сказали "бувай" і навіть не думали б про динозаврів.

Але не вийшло, і тепер ці динозаври у мене з голови не йдуть, мене від них нудить навіть. Тому що алкаш за сусіднім столиком підняв голову і сказав:

— Гей!

Джо сидів ближче до нього. Он відхилив стілець назад і спитав:

— Чого треба?

Алкаш відповів:

— Джентльмени, чи не ви говорили про динозаврів?

Ну, Джо, схоже, заспокоївся і сказав:

— Так. Хочете що-небудь знати?

Той наче всміхнувся. Дивна усмішка: починалася на губах і закінчилася, не торкнувшись очей. Сказав:

— Ви хотіли б побудувати машину часу і вирушити у минуле, подивитися, що сталося з динозаврами?

Я бачив, що Джо вирішив: готується якесь шахрайство. Я теж так подумав. Джо спитав:

— Ну і що? Хочете збудувати мені таку?

Алкаш показав жменю зубів і відповів:

— Ні, сер. Міг би, але не буду. Знаєте, чому? Тому що побудував таку машину для себе кілька років тому і побував у Мезозойській ері, і подивився, що стало з динозаврами.

Рей спитав:

— Де ви її побудували?

— У Середньо-Західному університеті. І я її зламав. Не схотів. З мене досить.

Ну, я сказав:

— Валяйте. Що сталося з динозаврами?

Он відразу не відповів. Потім утупився в середину стола і став їй розповідати:

— Було сонячно, сонячно і яскраво, сухо й жорстко. Ані боліт, ані папороті. Нічого із звичайного для крейдового періоду оточення динозаврів. Період пізній, напевно крейдовий. Динозаври вже майже зникли — всі, крім маленьких, з їхніми металічними поясами і зброєю.

Джо роздратувався:

— Які маленькі, з поясами і зброєю?

Хлопець секунду дивився на нього, потім знову втупився в нікуди.

— Маленькі ящери, чотири фути на зріст. Стоять на задніх лапах, упираючись хвостом, й у них маленькі передні лапи з пальцями. Навколо талії металічний пояс, з нього звисає зброя. Не просто кульова — якийсь енергетичний проектор.