Читать «По живу і мертву воду» онлайн - страница 264

За особливим паролем сюди могло прийти тільки троє. Невже це Оксана, яка зникла з міста тиждень тому?

— Покличте Веніаміна Львовича, — вже на ходу наказав черговому Пошукайло. — Скажіть, що є поранений, — додав він.

Через хвилину Пошукайло побачив біля дуба приведену до загону групу людей. Поранений лежав на землі. Біля нього стояли навколішках молоденька дівчина й жінка.

Хлопець у кашкеті кинувся назустріч Пошукайлові.

— Товаришу командир, дайте лікаря. Терміново. Вмирає наш…

Пошукайло взяв його під лікоть, відвів набік.

— Хто ти? Хто тобі повідомив пароль?

Хлопець, не відповідаючи, поспішно розшнурував черевик, відпоров ножиком підкладку й вручив Пошукайлові складений у восьмеро аркуш.

— Товаришу командир, лікаря покличте…

— За лікарем уже послали, — розгортаючи аркуш, сказав Пошукайло. — Зараз прийде.

«Друже! Перебуваю у своїх. Шеф доручив завдання готувати нашу армію для озброєної боротьби в тилу радянських військ. Усе йде за планом: одержуємо зброю, боєприпаси, інструктори наших союзників допомагають готувати командирів у військових школах. Одержуємо рекомендації. СБ знищує всіх, хто на підозрінні в симпатіях до більшовиків. Особлива увага — розпалюванню ворожнечі між українцями й поляками. Виявляється, що його хочуть і ті, хто гостює на островах. Ти запитуєш про Тараса. Це мій давній вірний друг, можеш вірити кожному його слову. Привіт Гелені. До швидкої зустрічі. Твоя Оксана».

— Тарас? — запитав Пошукайло, уважно прочитавши записку.

— Так точно! — хлопець з тривогою поглядав у бік тих, що залишилися біля дуба. Там уже появилася людина в білому халаті й два санітари з ношами.

— Не турбуйтеся, Веніамін Львович добрий лікар. Він усе зробить. Коли Оксана передала тобі цю записку?

— Зараз пригадаю, в мене все в голові переплуталося… — Тарас примружив очі. — Перша ніч — ес-бе, друга — хутір Вишневий, ще одна ніч — «експрес». Три дні тому.

— Де вона залишилась?

— Братинський ліс. На карті можу показати точно.

Пошукайло дістав з польової сумки карту.

— Це хто з тобою прийшов?

— Дружина радянського льотчика, Рум’янцева Наталія Миколаївна. Не встигла евакуюватися, залишилася тут. Степан і Юрко Карабаші. Тут я повинен зразу попередити, товаришу командир. Ви знали такого націоналіста Ясного?

— Припустімо…

— Його німці повісили нещодавно.

— Все могло статися. Чому ти запитуєш про Ясного?

Тарас зам’явся, обачно озираючись на всі боки.

— Степан і Юрко — рідні брати Ясного.

Пошукайло не повірив його важко було чим-небудь здивувати, але… брати Ясного в партизанському загоні? Тут було чому здивуватися.

— Не переплутав? Рідні брати?

— Точно. Я знав, що ви будете… Взагалі, вам це не сподобається. Тільки я ручуся за них головою. Це вірні хлопці.

— Не поспішай ручитися… Де їх підчепив? Оксана про них знає?

— Звичайно.

— Чому вона не згадала про них у записці?

— Вана поставила перед ними умову — розгромити ес-бе. Ми вночі напали й перебили. Тільки один утік. Забрали документи. Можете перевірити — документи в Степана.