Читать «Ключ від Королівства» онлайн - страница 135

Саме так: відсторонений читач/глядач у творах/ виставах Дяченків мимоволі виявляється втягнутим у те, про що читає. (Саме тому «помилки» він помічає тільки згодом, коли містерія закінчилася і він має змогу поглянути на неї відсторонено.) І тому в момент власне дійства читач/глядач переймається головним: чи виживе світ у черговому катаклізмі «Армагед-дому», чи знайде Варан людину, яку шукав усе життя, чи піде на користь людям допомога Пандема?..

При такому методі зображення світів Дяченки змушені, якщо вже подають читачеві якусь інформацію про декорації, робити це якомога достовірніше, щоб під час дійства/читання не виникало жодних запитань. І тут до алхімічної печі письменників, яка мусить перетворити мідь на золото, докладається усе: і промовисті імена, і неологізми, і, найголовніше, достовірність, справжність самих героїв.

Промовисті імена Дяченки використовують досить часто. Навіть у написаному для підлітків «Ключі від Королівства» ми можемо знайти кілька таких імен.

Насамперед це Оберон. У європейській середньовічній легендарній та літературній традиції так звали короля ельфів. Наприклад, у французькій оповіді «Гюон із Бордо» Оберон — правитель ельфів, який живе у палаці за широкою рікою, у нього прекрасне обличчя, але потворне скалічене тіло. Він — син феї Моргани і Юлія Цезаря (особа, яка має дивовижну владу, одне з чудес світу). В англійській традиції з п’ятнадцятого століття відомі випадки, коли з магічною метою викликали Оберона або Оберикома. Можна згадати й багато літературних творів, від Шекспіра до «Бурштинових хронік» Р. Желязни, де діють одноіменні персонажі, зазвичай, правителі чарівних королівств.

Так само легко прочитується ім’я мага дороги Ланса. Ймовірно, це скорочення він імені Ланселота, славетного лицаря з циклу легенд про короля Артура. Ланселот був відомий своєю відданістю королю, завжди дбав про свої честь і гідність (що, додамо задля справедливості, не завадило Ланселотові закохатися у Гвіневеру, дружину свого короля).

Цікавіші, але не такі очевидні, паралелі можна провести й з іншими іменами «Ключа». Скажімо, Ельвіра у перекладі з давньогерманської означає «порада ельфа». Тут варто згадати, що у демонології багатьох народів ельфи та й чарівний народець узагалі вважалися великими бешкетниками й часто завдавали людям клопоту: до їхніх порад не варто було прислухатися, часто вони могли завести довірливого подорожнього в болото або заподіяти інше лихо.

(Тут, уже в зв’язку із Олександром, можна також пригадати, що саме ельфи часто підміняли людських дітей, підкладаючи в колисочку власних.)

Ще одна характерна риса дяченківських книжок — використання дуже влучних, живих неологізмів. Наприклад, серпантера у «Варані» — хижа морська тварина, схожа водночас на мурен і леопардів, тож і маємо поєднання латинського «serpentis» — «змія» і латинського ж «pantera». Майже-бог на ймення Пандем (від «pan» — «усе») тощо.