Читать «Оргія» онлайн - страница 4
Леся Українка
Антей
Я не безславний, хоч ти одна мені даєш тріумфи, бо ти для мене Ніке!
Евфрозіна
Ніке мусить свою роботу знати. Постривай,
Ходи сюди! Схили прегорде чоло!
Неріса
Се що таке?
Антей
Се Ніке увінчала свого поета. А коли й харіта йому додасть гранату чи троянду, він буде обдарований усім, чого дозволено бажати смертним.
Евфрозіна
Троянда он цвіте…
Одначе Ніке до кухні мусить — помогти матусі, — бо в нас сьогодні оргія правдива: купили риби, а якраз нам тітка дала вина і пару голуб'яток.
Як я ще напечу медяників, то й Меценат на оргію позаздрить!
Неріса
Чудна та Евфрозіна — все їй смішки!
Антей
Що ж, молода.
Неріса
Та я ж, либонь, молодша, проте…
Антей
«Проте часами химерую», — так хтіла ти сказати?
Що тобі?
Нездужаєш, чи хто тебе образив?
Неріса
А ти й не знаєш? Певне, вже й сусіди напам'ять вивчили оту промову про викуп мій, про посаг Евфрозіни, що мати виголошує щодня.
Антей
Уже й щодня!
Неріса
Та що ж, в тому є правда.
Мені самій ніяково дивитись у вічі Евфрозіні.
Антей
Евфрозіна тебе ні в чім не винуватить.
Неріса
Знаю.
Вона недарма в тебе Антігона…
Антей
Нерісочко! От се вже справді сором, — підслухати, а потім ще й корити.
Неріса
Підслухати! В нас не такі палати, щоб не було з кутка в куток все чутно!
Антей
Палати є тепер лиш у римлян.
Було тобі піти за Мецената.
Неріса
Я не корю тебе, що ти убогий, але яка ж дружина не бажає своєму чоловікові достатків?
Антей
Ну, і собі при тому.
Неріса
І собі.
Хіба то зле? Я справді не вдалася до того, щоб весь день в ярмі ходити так, як твоя сестра.
Антей
Ти ж і не ходиш.
Неріса
А думаєш, мені від того легше?
Антей
Якби не легше, ти б сама робила.
Неріса
В людей на те рабині є…
Антей
Нерісо, від тебе трохи дивно сеє чути.
Неріса
Бо я сама рабинею була?
Так що ж, я б і на волі заробляла тим, чим тоді, якби ти допустив.
Як я тепер нікому не потрібна, всім на заваді, мов поріг високий, то з того винен ти!
Антей
Ну, годі, люба…
Неріса
Дозволь мені вступити до театру, то я твою сестру озолочу і буду матері невістка люба, бо, певне, більше зароблю за танці, ніж ти за спів та за науку хисту.
Антей
Нерісо, годі! Се твій жаль говорить,
із сього справді винен я. Прости.
Моя кохана! Скарбе мій! Не дам, не дам тебе юрбі тій безсоромній!
Не підеш ти на оргії до неї, — вона не тямить, що то є правдива святая оргія, встанова божа!