Читать «Дві хвилини правди» онлайн - страница 24

Вийшла по довгій «кишці» в просторий зал аеропорту і досить вправно знайшла потрібний для пересадки «гейт», хоча довелося довго йти [рухатись] ескалаторною стрічкою повз принадні ятки з лахами. Але Єва навіть не зупинилася. Лахи більше не вабили її. Ганчір’я та парфумів вона набачилась досхочу. Часом їй навіть здавалося, що весь світ потонув у цих лахах. А ще - у виробах харчової промисловості, тобто - у безтямній обжирайлівці. Особливо гостро це відчувалося саме в такі святкові новорічні дні.

Пересівши на літак до Сінгапуру, Єва знову попросила Господа не вкорочувати її днів. «А чи він мене чує? - подумала вона. - Буде відомо лише за тринадцять із половиною годин! Який жах…»

Літак був велетенським, елегантного і трохи моторошного чорного кольору. Єва ще ніколи не бачила нічого подібного! Двоярусний «Титаник»!

Знайшовши свої місце, зняла і запакувала в пакет куртку, скинула вовняні шкарпетки. Переодягнутись у спідницю та дістати босоніжки вирішила перед самою посадкою. Думки були досить побутові.

Зручно всівшись у крісло і одягнувши навушники (Єва увімкнула 13-й канал із класичною музикою), почала виписувати в нотатник з «Путівника» те, що могло їй знадобитись:

Дякую - «терема косіх»

Доброго дня - «сламат тенгахарі»

Я хочу - «сайя мау»…

Пити - «мінум»

Туалет - «тандас»

Скільки коштує - «брапа харганья»

Так - «йя»

Ні - «тидак»…

Потім, слухаючи музику, відключилась.

Нічого дивнішого за сон, котрий огорнув її в небі на шляху до «Малесі», Єва ще не бачила. Вона сиділа із заплющеними очима і не відчувала, що насправді - спить. Думала віддразу на десяток різних тем, але це не було обтяжливо, як то трапляється через безсоння. Думки пливли крізь неї самі по собі, ніби Єва не мала до їхнього народження жодного стосунку. Це було подібне до демонстрації, коли ти стоїш на трибуні, а повз проходять різнобарвні колони.

…Колони суматрійських біженців, що прибули на цю землю в чотирнадцятому сторіччі, португальських хрестоносців із закривавленими невинною малайською кров’ю списами. Потім - голландці, британці. Британці вели за собою нескінченні вервиці індійських рабів. За ними дріботіли китайські родини, що тікали сюди від голоду, і японські воїни, що безжально катували китайців щотижня… Весь цей нереальний, різнобарвний тропічний потік називався Малейсія або Малейша - залежно від вимови кожної з трьох націй, що закріпилася на землі, котра зараз пропливала глибоко під нею. Скоро доведеться туди пірнути…

…Розбудив стюард. Він віз проходом візок із напоями. Єва взяла тонік і томатний сік. Стюард поклав на столик пакетик із фісташками.

Єва дістала з наплічника пластикову пляшку бурбона, купленого в «Дьюті фрі». Залпом випила зі склянки тонік і налила в неї грамів сімдесят бурбона. Стало тепло. За круглим віконцем мерехтіли червоні вогники на крилах. Вони мерехтітимуть так довго, подумала Єва, що зараз на них краще не дивитися. Набридне.