Читать «Тероріум» онлайн - страница 35
Василий Дмитриевич Кожелянко
- Отож прискорювач сьомого рівня є?! - збуджено вигукнув О. Коп-Аум.
- Є, - посерйознішав П’єр Міцкевич. - Але звідки ТИ про нього знаєш?
- Умоглядні конструкції. Якщо є елементарні частинки сьомого рівня, мусить рано чи пізно з’явитися відповідний прискорювач.
- Логічно. А звідки ти знаєш про елементарні частинки сьомого рівня?
О. Коп-Аум мовчки простягнув П’єру Міцкевичу брошуру Стефана Ксенофобенка-Ксенофіленка «Трактат про час». П’єр неуважно погортав, а потім заглибився у читання. О. Коп-Аум пішов на кухню підігрівати рагу.
- Хай буде стикси, - зітхнув П’єр Міцкевич, прочитавши брошуру, - назви ж бо елементарні частки сьомого рівня поки що не мають. І на що ти, друже, маєш намір вжити цей прискорювач?
- Чесно?
- А який сенс щось приховувати?
- Я хочу побавитися у час. Хочу зберегти молодість якомога довше.
- Цілком зрозуміле бажання.
- То що, поїхали у Центр?
- Ти справді, брате, божевільний. По-перше, те, що я сконструював, це - прискорювач, а не сповільнювач, по-друге, я його ще в польових умовах не випробовував і не знаю, як він поведеться, по-третє, є цілком реальна загроза знищити Всесвіт!
- Це як?
- Якщо процес вийде з-під контролю, може статися ланцюгова реакція, утвориться така собі стиксова чорна діра, яка проковтне нашу планету, або, що ще гірше, наш експеримент дестабілізує вакуум, тоді теж - глобальний гаплик. Чи такий варіант: частки зміненої матерії - а це та сама легендарна антиматерія, - ввійшовши у контакт зі звичайною матерією, знищать її - одне слово, небезпек більше, ніж якихось примарних вигод.
- Я готовий ризикувати, - монотонним тоном ошалілого фанатика промовив О. Коп-Аум.
- Ще раз кажу: під загрозою - наша планета, людство, Всесвіт.
- Якщо так станеться, - О. Коп-Аум уже промовляв, як пророк, - то значить, цього хотів Всевишній. А ми лише інструмент. Хіба людство вже не заслужило кінця?!
- Божевільний, - прошепотів П’єр.
- Це ти такий, друже, - фальшиво засміявся О. Коп-Аум, - якщо повірив, що я справді хочу піддати своє ще досить непогане тіло якимось непевним експериментам.
П’єр Міцкевич полегшено зітхнув.
- А суто теоретично, - запитав О. Коп-Аум приятеля, - прискорювач може працювати у режимі сповільнювача?
- Звичайно, може.
Фізик, задоволений з того, що розмова перейшла у фізичну площину, почав розповідати, як працює його винахід.
Потім пили. О. Коп-Аум, який перед вечерею прийняв три піґулки алкогольного абсорбента, був майже тверезим, зате П’єр Міцкевич вже добряче сп’янів.
- Ти мене поважаєш? - допитувався О. Коп-Аум фізика.
- Поважаю.
- Ні, ти мене не поважаєш. Ти мене маєш за африканського шпигуна.
- Господь з тобою, брате, який з тебе шпигун?!
- Отож, ти мені довіряєш?
- Довіряю.
- Доведи!
- Як?
- Ну, наприклад, назви мені код замка твоєї лабораторії в Центрі.
- Запросто, - П’єр відшукав у тарілці з рагу шматок картоплі. - Цифри, спочатку непарні, потім парні і - нуль.