Читать «Тероріум» онлайн - страница 15
Василий Дмитриевич Кожелянко
У Карпатах бійці-ювеліри вправно «розчленовували» лазерними різаками уламки «Ан-66-5-1», завантажуючи все золоте у спеціяльно приготовлені для цього пластикові скриньки.
Президент А. Д. Кромєшний, отримавши сильну стимулюючу ін’єкцію, отямився і, ні з ким не розмовляючи, попрямував до свого сховища з добром. Там, відчинивши власноручно усі секретні замки, він почав розглядати приблуду - золоту каблучку на корейському тарелі. Вона змінилася! По всьому колу ззовні вкрилася візерунком - ланцюжком ромбиків, інкрустованих ниткою червоного золота!
А. Д. Кромєшний повернувся до кімнати, де все ще експериментував з вогнепальною зброєю ґенерал Курвенко, вихопив у того з руки пістолет, направив йому на перенісся і люто сказав:
- Курвенко, я зроблю ето за тебе, но не сьогодні, а за три мєсяца, якщо не унічтожиш мені цих абарзєвших ювелірів. І не узнаєш, звідки кальцо в сейфі у моїй спецкомнаті. Лайнов!
- Слушаюсь, товариш президент! - виструнчився керівник золотарів.
- Тебе це тоже касаєтся! - Єсть!… Через десять хвилин ґенерал Курвенко зв’язався з начальником КҐБ у Чернівцях. - Ґіца?
- Слухаю, товариш…
- Я чув, до вас завітав цей пройдисвіт Ученій, - перебив підлеглого Курвенко.
- Так точно.
- Що ви з ним зробили?
- Ще не вирішили, думаємо, може, Цукрюкови продати за файні гроші.
- Це кращого сищика України! Мудак ти кончєний.
Негайно доставити його до мене!
5
У ПОВІТРІ СОБІ ЛЮБЕНЬКО…
Ювеліри один за одним вистрибували з літака «Ан-66-5-1». Роксолана підійшла до Чіпки і, сама розстібнувши його парашутистський шолом, прошепотіла на вухо:
- Ми останні.
Чіпка розуміюче кивнув.
Коли вони залишилися в літаку лише вдвох, Роксолана знаком дала йому команду йти до виходу. Чіпка підійшов, відчув непрошений страх, заплющив очі і лише зібрався взятися руками за борти, як відчув моторошну легкість за плечима. А потім сильна рука виштовхнула його з літака.
Смерть, встиг подумати Чіпка, але тут чиїсь руки підхопили його попід пахви. А потім якась сила смикнула догори.
Чіпка з Роксоланою спускалися на одному парашуті.
Вона перевернула його обличчям до себе і тепер вони летіли обійнявшись, як любі друзі.
Роксолана ввімкнула переговорний пристрій і спитала Чіпку: - І як?
- Могло бути гірше, - чесно відповів Чіпка.
- Ти мене нічого не хочеш запитати?
- Може, вже на землі?!
- На землі ми будемо командир та підлеглий і будемо обговорювати плани подальшої боротьби з режимом. А тут ми ніби рівні, бо ж обоє могли загинути однаково.
- Чому однаково? - здивувався Чіпка. - Я міг щасливо розбитися, а ти - з невеликими труднощами приземлитися.
- Чіпко.
- Що?
- То ти здогадався вже, чому я так зробила?
- Що зробила?
- Зрізала з тебе парашут і викинула з літака.
- Версія може бути лише одна: ти хотіла мене вбити, а в останню секунду передумала.
- Дурний ти, Чіпко.
- Тут будь хто здуріє.
- Я не в тому сенсі.
- Я не розумію.