Читать «Як ізраїльський тероризм і американська зрада спричинилися до атак 11 вересня» онлайн - страница 8

Палестинці, підозрювані в активному протистоянні ізраїльській окупації на Західному березі Йордану або в Секторі Газа, піддавалися атакам, їхні родини убивали з гармат ізраїльських танків, ракетами і бомбами. А після того, як підозрюваного знищували чи ув'язнювали, ізраїльська армія зносила бульдозерами або підривала динамітом його рідний дім, де мешкала його родина. Тисячі осель було зруйновано в такий спосіб.

Ізраїль терористичними атаками й убивствами винищив також і сотні палестинських лідерів. Ці атаки часто знищували також ні в чому не винних палестинців, які співчували національному рухові. Більшість з них ніколи не брав участі в якихось актах насильства. Це були просто поети, письменники або клерикали, які своїм словом підтримував у співвітчизниках прагнення до волі. До Аріеля Шарона ізраїльським прем'єр-міністром був Єхуд Барак (Ehud Barak). Він відомий тим, що 1972 року, під час перемир'я між Ізраїлем і Ліваном, увів ізраїльську команду бойовиків-убивць у Бейрут (Ліван), де він особисто убив палестинського письменника Камаля Едвана (Kamal Edwan). Серед ночі, використовуючи беззвучні автомати, він і його команда вдерлися в будинок. Едвана було зарізано, коли він спав у своєму ліжку. Коли нещодавно обраний ізраїльський прем'єр-міністр Єхуд Барак прибув до Нью-Йорка і Вашингтона, керована євреями преса представляла цього убивцю героєм-переможцем.

Подвійні стандарти, схоже, ніколи не припиняться. Коли посадовця ізраїльського кабінету Рехавам Зеєві було вбито палестинцями в жовтні 2001 року, Шарон і деякі американські службові особи засудили це як «тероризм». Якщо розстріл Зеєві це справді тероризм, то як ми маємо називати багаторічні ізраїльські убивства сотень палестинських політиків, філософів, клерикалів і поетів? Чому преса не повідомляє про те, що Зеєві сам був активним сподвижником єврейських нацистів, який писав, що проживання палестинців і їхня робота в Ізраїлі незаконні, що вони як «воші» і «рак усередині нас» [14]. Сам Зеєві був справжнім терористом, який виправдував насильницьке виселення всіх палестинців з насильно зайнятих євреями територій і убивство всіх тих, хто чинив опір ізраїльській окупації. Він навіть привселюдно закликав до убивства Ясіра Арафата. Однак та сама преса, що розцінює убивство Зеєві як «тероризм», ніколи не називає самого архивбивцю Зеєві терористом або навіть єврейським нацистом. Убивство Зеєві стало безпосередньою відповіддю на ізраїльське убивство лідера палестинців, вчинене кількома тижнями раніше.

У 1991 році, на зустрічі в ізраїльському кабінеті міністрів, Зеєві заявив, що Президент Джордж Буш, змушуючи Ізраїль до мирних переговорів, став «ворогом Ізраїлю», і що «Америка планує другий Голокост» [15]. З таким от «союзником», чи потребує Америка якихось інших ворогів?

Влада євреїв у світових ЗМІ не дозволяє багатьом людям повною мірою усвідомити весь жах тисяч вчинених ізраїльтянами убивств. Не так давно, буквально перед жахливою атакою на ЦСТ у вересні, Бі-Бі-Сі навчала своїх репортерів називати убивство супротивників Ізраїлю скоріше «цілеспрямованим знищенням», а не тим, чим вони є насправді — убивствами [16]. Тому Бі-Бі-Сі (виконавчий штат якого наполовину складається з єврейського персоналу) назвали заподіяння смерті Зеєві убивством, а не «цілеспрямованим знищенням». І так завжди, громадськість роками піддають такого роду промиванню мозків з перекручувальною обробкою відомостей щодо Ізраїлю. Не дивно, що лише мала частина англійців і ще менше американців є стурбовані досягненнями Ізраїлю в тероризмі. З цієї причини я не можу ганити більшість американців за їхню непоінформованість щодо реальних масштабів ізраїльського тероризму.