Читать «Щоденник» онлайн
Чак Палагнюк
Моєму діду,
Джозефу Талленту (1910–2003), який сказав мені бути тим, ким я захочу
Двадцять перше червня — три чверті Місяця
Сьогодні телефонував якийсь чоловік з Лонґ-Біч. Залишив довге повідомлення на автовідповідач: щось мимрив і кричав, говорив то швидко, то повільно, лаявся і погрожував — мовляв, зараз викличу поліцію, і тебе заарештують.
Сьогодні — найдовший день року, хоча, якщо вдуматися, то кожен день року найдовший.
А погода сьогодні така, що збентеження легко переростає в справжнісінький страх.
Той чоловік, що дзвонив із Лонґ-Біч, каже, у нього кудись пропав клозет.
Двадцять друге червня
На той час, коли ти візьмешся це читати, ти станеш такий старий, що й себе не пам’ятатимеш.
Твої печінкові плями по-науковому звуться
Поглянь у дзеркало. Придивися у своє обличчя. Поглянь на свої очі, свій рот.
Це — те, що ти знаєш найкраще. Принаймні, тобі так здається.
Твоя шкіра має три основних шари. Той, що ти можеш помацати, — це
Може, ти пам’ятаєш усе це ще з мистецького коледжу, з «Анатомії в малюнках», розділ 201. Утім, може, й не пам’ятаєш.
Коли ти підтягуєш верхню губу і оголюєш отой зуб, що його вибив колись охоронець у музеї, — то це працює твій м’яз
Тобі це ні про що не нагадує?
Коли нормальна людина, нормальна безневинна жінка, яка, чорт забирай, безсумнівно, заслужила на кращу долю, приходить додому, цілий день пропрацювавши рознощицею в кафе, і знаходить свого чоловіка померлим від вихлопного газу в родинному авто, а в чоловіка із сечового міхура тече сциклиння, то вона несамовито верещить. Але то всього лише до краю розтягується її округлий ротовий м’яз —
Ота глибока зморшка, що простяглася від обох куточків твого рота до носа, — це твоя
Інколи її звуть «глузлива заглибина». Ти старієш, і маленький округлий валик підшкірного жиру у твоїй щоці, який анатомічно-офіційно зветься «жирове тіло щоки», сповзає дедалі нижче, аж поки не вмощується на твоїй носогубній складці — і твоє обличчя стане перманентною глузливою посмішкою.