Читать «Оповіданняі - Збірка» онлайн - страница 4

А крім усього, з міста до села негайно проклали чудове шосе. Тим шосе самоскиди привозили свинцеві контейнери, водії піднімали ляду, що закривала яму, й скидали вниз радіоактивні відходи.

З Міністерства закордонних справ і Управління збройних сил самозахисту привозили в сейфах непотрібні таємні папери й теж кидали до ями. Урядовці, що наглядали за цим, теревенили про гольф, а їхні підлеглі вкидали один по одному папери й базікали про гральні автомати.

Чи то яма була глибшою, ніж сподівалися, чи то внизу ширшала, але несхоже було, щоб вона колись заповнилась. А тим часом компанія по засипанню ями процвітала.

Вчені привозили рештки тварин, на яких робили досліди з вивчення інфекційних хвороб. Поліція й собі додавала трупи бездомних волоцюг. Виник задум відвести до ями стічні води: адже це куди зручніше й безпечніше, ніж зливати їх у море.

Яма запалила і мешканців міста: вони більше цікавилися роботою й перестала відкладати на чорний день. Усі прагнули на підприємство чи в торговельну фірму, а сміттярем уже ніхто бути не бажав. Та всі сподівалися, що й це, завдяки ямі, якось улаштується.

Дівчата, збираючись заміж, викидали в яму старі щоденники. Дехто вкидав до ями фотокартки колишніх коханих, перш ніж завести нових. Поліція знищувала в ямі фальшиві гроші, вилучені в злочинців. А злочинці й собі полегшено зітхали, коли позбувалися тут речових доказів.

Яма поглинала все, що б і хто в неї не кидав. Місто скидало в яму всі покидьки, аж помітно почистішали морська вода й повітря.

Якогось дня один робітник зварював нагорі арматуру в будинку, що самезводився. Потім присів перепочити. Аж раптом у нього над головою почулося:

— Гей, вилазь-но!

Він поглянув угору, але там розпросторилося тільки безкрає небо.

«Певно, вчулося!» — подумав будівельник і знову опустив голову.

А звідти, звідки чувся голос, упав мало не на нього камінчик. Але той не звернув на це уваги, милуючись містом, що день у день гарнішало.

Голос за стіною

Скориставшись нагодою, чоловік придбав досить дешево квартиру.

— І сполучення зручне, та й платня помірна…

Квартира не дуже велика, та для одного цілком достатня. Однак звикнути до нової квартири перешкоджала одна обставина.

А саме — сусідка. 27—28-річна, небалакуча, чемна жінка; працює вона, схоже, в якійсь фірмі. Не можна сказати, що не приваблива, але й не красуня. Живе собі безтурботним життям.

Чоловікові життя таким не видавалось.

Як тільки наставала ніч, за стіною починалася балаканина. Скоріше за все, то вона зі своїм хлопцем базікають собі опівночі. Чоловік вагався.

— Невже будинок зведено на скору руку?

Зовні, та й усередині, будинок виглядав досить солідно збудованим. Зрештою, при такій платні за квартиру, можна заплющити очі й на те, що перегородки між квартирами затонкі. А були б вони ще тонкішими, можна було б, напевно, чути зміст розмови в сусідній квартирі. Однак чутно було тільки гомін, під який заснути неможливо.

— Хто ж може бути цей балакун?