Читать «Оповіданняі - Збірка» онлайн - страница 12
Сін’їті Хосі
— Справді… Ану-но, подивимось… Та він може й накопичувати дані! А ємність яка!
— Слухайте, та він не просто накопичує дані, а й упорядковує! А при потребі ще й миттю видає!..
Піряни не могли надивуватися.
— Оце пристрій! Накопичує інформацію, впорядковує її, осмислює та ще й робить висновки! У нас на Пірі такі чи й побачиш. Хіба що загін косморозвідників, як-от наш, спроможний ще розжитися. А тут мало не під ногами валяється!
— Стривайте! Та стривайте ж! Схоже, цей пристрій не тільки робить висновки, а й керувати здатен. Робить висновок, а тоді на його основі і діє! Страшенно зручно!
— От-от! Він куди кращий за наші!
— Друзі, та на цій планеті у кожного є такий! І не можуть використати до пуття! І сам не гам, і іншому не дам — так виходить! Знаєте що, гайда мерщій додому, доповімо. А тоді відкриємо торгівлю й закупимо цих пристроїв якнайбільше. До речі, прихопимо й оцей, за взірець правитиме, а то не повірять. Ну ж бо, як він тут розбирається?
Сторож, який досі лише тремтів, забившись у куток, раптом зарепетував не своїм голосом:
— Та боляче ж!.. Ой-ой!.. То, виходить, не примари це, не привиди! Не інакше, як ці дивні роботи — інопланетяни! Ой!.. Та що ж ти мені голову відкручуєш?! Пробі, рятуйте, люди добрі!..
І що воно за час!
— Передаємо останні новини. Міжнародні події. Напруженого становища на жодному з кордонів між країнами не спостерігається. Внутрішні події. На вчорашній день кількість правопорушень у нашій країні дорівнювала нулю… — лунав голос.
На екрані великого телевізора на стіні — чудовий краєвид із горами та морем.
Чоловік, що лежав перед екраном, пробурмотів:
— Не те, зовсім не те!
В кімнаті приємна прохолода. Повіває чисте, свіже, запашне повітря. В сусідній кімнаті прибирає робот.
Програма змінилася. Екраном попливли фантастичні кольорові візерунки, полилася приємна музика. Чоловік подивися трохи, тоді клацнув перемикачем і став натискати кнопки з цифрами — екран міг працювати і як відеотелефон. Сигнал виклику урвався, на екрані постав приятель. Чоловік запитав:
— Ну як, усе по-старому?
— Звичайно, по-старому, хіба не бачиш?
І приятель розмовляв лежачи. Він палив цигарку, а робот тим часом робив йому масаж.
— А ти ніби ще пострункішав!
— Ще б пак! Та й ти не погладшав!
Друзі втішено засміялися.
— Ніде нічого не трапляється. Воно, взагалі, непогано…
— Твоя правда, просто чудово!
Сьогодні — не новорічне свято. Ба навіть не вихідний! Найзвичайнісінький собі день. Чоловік не витримав:
— Спокій та спокій, а час спливає. Аби якась подія, хоч маленька, хоч одна!
— Може, ще й значна?
— Ще краще!
— Знаєш, як це зветься? Небезпечні думки! Втім, не в тебе одного вони виникають. Але ніхто не пробує сам кудись піти й щось утнути. Тож такі думки можна навіть не вважати небезпечними. Це ти просто відчуваєш, що запізно народився. Невже сам не розумієш?
— Та розумію я все! Вже й побалакати не можна!
— А все ж наш час… Колись таке нікому й не снилося!
— Ет, якщо заведеш про давнину, то кінця тим розмовам не буде. Марне базікання! Ну, бувай здоровий!