Читать «І один у полі воїн» онлайн - страница 34

РОЗДУМИ БІЛЯ ВІКНА ВАГОНА

Звістка про те, що корпус, який зазнав таких тяжких втрат, буде переведений у Францію, а на його місце прибуде інший — з Франції, — швидко розповсюдилась і, зрозуміло, схвилювала всіх офіцерів. Про це говорили поки що пошепки, як про велику таємницю, але всі ходили збуджені і радісно схвильовані. Правда, звідкись стало відомо, що частину офіцерського складу залишать на Східному фронті, і така чутка трохи нервувала і породжувала почуття непевності. Та офіцери заспокоювали себе і один одного тим, що це стосуватиметься лише фронтовиків, а не працівників штабу.

Загальне збудження спало лише після одержання офіціального наказу командування про передислокацію корпусу.

Того ж дня Бертгольд викликав Генріха, щоб повідомити його про цю подію.

— Нарешті наказ прийшов. Одверто кажучи, я вже думав, що нас залишать тут…

— Будуть якісь доручення в зв'язку з від'їздом, гер оберст?

— Тобі доведеться поїхати на станцію і простежити за вантаженням майна нашого відділу. Гадаю, що двох днів тобі для цього вистачить…

— Сподіваюсь…

— Але, я бачу, що тебе не дуже потішила звістка про від'їзд. Може, ти скажеш мені, чому останні дні ти такий похмурий?

— Мені не дуже хочеться залишати Східний фронт.

— Ну, знаєш, у тебе дуже дивні смаки!

— Я просто гадав, що завдяки своїм знанням російської мови, російських звичаїв і загальної обстановки в Росії, я буду більш корисним саме тут.

— Але треба подбати й про себе! Ти досить насидівся у цій глушині. А у Франції… о, у Франції! Навіть кілька днів там поживеш, і твій похмурий настрій мов рукою зніме… Ага, до речі: ти знаєш, що майора Шульца переведено до іншої частини?

— Он як? — Генріх багатозначно посміхнувся. — Виходить, він ще й боягуз?

— Я сподіваюсь, у тебе не було ніякої історії з ним?

— Ні, цілком приязна розмова… Він навіть зробив мені один невеличкий подарунок! Так би мовити, сувенір на добру пам'ять.

— Шульц сам подав рапорт про перевод, і його відкомандировано в розпорядження вищого начальства. Вчора він уже виїхав. Що ти на це скажеш?

— Скажу — чорт з ним! Мені зараз ніколи клопотатися долею майора Шульца. Коли накажете виїхати?

— Завтра ж з самого ранку. І пам'ятай, що я цілком покладаюсь на твою розпорядливість.

— Все буде зроблено.

— І вище, вище тримай голову! Пам'ятай, що на тебе чекають всі принади прекрасної Франції!

Проте настрій Гольдрінга не покращав після розмови з Бертгольдом. А другого дня ще погіршав. Завжди привітний і веселий, він гримав на солдатів, які вантажили майно відділу у вагони, і так допікав свого денщика, що той уникав потрапляти на очі своєму офіцерові. Завжди спокійного барона ніби хто підмінив.

Другого дня надвечір все майно відділу було вже в вагонах. Але вчасне виконання завдання не вплинуло на настрій лейтенанта фон Гольдрінга. Він зайшов до офіцерського ресторану похмурий і, незважаючи на те, що відвідувачів у ресторані майже не було, все ж пройшов до найвіддаленішого столика біля вікна.

Вже коли офіціантка прийняла замовлення, до столика, за яким сидів Генріх, підійшов високий худорлявий обер-лейтенант.