Читать «Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр.» онлайн - страница 75
Ярослав Юрійович Тинченко
П. Золотов, фото 1921 р.
На запрошення поляків працював там інструктором до 1926 р. 1924 р. придбав два списаних літаки типу «Альбатрос» ВИ, на яких почав перевозити пасажирів, виступав як льотчик-спортсмен і займався рекламою різних підприємств, малюючи їх товарові знаки на своїх літаках. Крім того, протягом 1926–1932 рр. працював інструктором авіації в аероклубах Вільно та Лодзі. З 1932 р. працював інструктором і випробувачем літаків в авіаційному клубі Любліна. У 1944-му заарештований нацистською владою та як заручник вивезений до Німеччини. 1945 р. повернувся до Любліна, де обійняв посаду керівника цивільного авіаційного клубу. 1949 р. від польської комуністичної влади отримав заборону літати; поновив польоти на спортивних літаках лише 1960 р. Протягом 1950-1970-х років займався реставрацією старих літаків, які зберігалися у колекціях Музею авіації й аеронавтики у Кракові та Музею техніки у Варшаві. Помер і похований у Любліні (Біографія на польських інтернет-ресурсах: www.tnn.pl/slownik_biograficzny.php?ids=390; ).
Іванов Михайло (3.11.1893-?), чотар. Народився у Санкт-Петербурзі. Під час Першої світової війни мобілізований до російської армії. У 1917 р. — прапорщик. 1918 р. вступив до складу 2-го Подільського авіаційного дивізіону, де виконував обов’язки завідувача гарматною частиною; звання — хорунжий Армії Української Держави. У грудні 1918 р. із дивізіоном відбув до складу Летунського відділу Галицької армії, в якому обіймав таку ж посаду. 31.07.1919 дістав військове звання чотаря Галицької армії. Доля після осені 1919 р. невідома (ЦДАВОУ. — Ф. 2188. — Оп. 2. — Спр. 136. — С. 15-зв-16).
Кавута Василь (24.09.1891-березень 1919 р.), старший десятник, військовий льотчик. Народився у с. Дубляни Львівського повіту, Галичина. Напередодні Першої світової війни працював гірником на шахті, згодом — слюсарем з ремонту машинного устаткування. У 1914 р. мобілізований до австро-угорської армії: служив у будівельних частинах і авіації, де здобув звання військового пілота. 26.11.1918 вступив до Галицької армії, 7.12.1918 зарахований до запасної летунської сотні. Літав разом із командиром Летунського відділу сотником Петром Франком. 4.01.1919 збитий і разом з П. Франком потрапив у польський полон. Невдовзі втік і дістався до Красного. У березні 1919 р. направлений до штабу авіації УНР з метою відібрати для Летунського відділу найліпші літаки. Загинув під час авіакатастрофи у Проскурові. Похований на цвинтарі у Красному (ЦДАВОУ. — Ф. 2188. — Оп. 2. — Спр. 136. — С. 4-зв-5; Земик Р. Дещо про літунство УГА//Український Скиталець. — 1922. — Ч. 14. — С. 3; Франко П. Летунський відділ УГА//Літопис Червоної Калини. — Львів, 1937. — Ч. 11. — С. 11).
Калінін Костянтин Олексійович (17(29). 12.1889-12.09.1938) — командир авіадивізіону Дієвої армії УНР. Видатний авіаконструктор, на честь якого було названо планету «Костянтин».
К. О. Калінін, фото 1920-х років.
