Читать «Бабин Яр: Критичні питання та коментарі» онлайн - страница 12

Вернер повідомив, що "жидів клали обличчям до землі на схили яруги", а потім вбивали кулею в потилицю. Наступні жертви укладали вже на трупи.

Через три дні після страти купи трупів почали засипати землею. За Хайдборном, через три дні помітили руку, що розмахувала серед трупів.

· Скільки часу потрібно для страти для двох "пакувальників" і стрільців, або 12 стрільців?

· Як узгоджується положення жертв, що притиснуті до схилів яруги, із світлиною в книзі Віна [42], на якій показані «ексгумовані тіла», що лежать на дні яруги?

· Чому критичних дослідників не допускають до документів, і не тільки в Людвігсбурзі?

· Чому прокурор Віллі Дрессен навіть не звернув уваги на протиріччя в свідченнях, не кажучи вже про фізичну неможливість сумнівних тверджень? Чому автори забули про 300 000 жидів у Києві вказаних у Звіті про події № 106, і згадують лише про 150 000 із Звіту про події № 97 від 28 вересня 1941 року? [43]

· Чому навіть батько Голокосту Райтлінгер [44] вважає дивом те, що вдалося утримати разом багатьох людей на вулиці цілих два дні, але Клеє і його співавтори не помічають цієї проблеми?

12. Тепер щодо Адальберта Рюкерла. Його анонімним свідком, здається, є Вернер з попереднього сценарію. Свідок повідомляє: [45], [46]

"[…] Розстріляли […] все жидівське населення Києва. Страчували […] […] до п'яти-шести годин. […] Всі вони були голими".

В іншій публікації [46] ми знаходимо, що Рюкерл залучає без змін Звіт про події № 106 [3]. Він наводить цитати щодо облоги місця страти, заповнення ями після знищення, а також цитує кількох окремих радянських громадян, які таємно спостерігали за стратою. Він вважає, що нейтральних свідків майже не існувало, і що їх свідчення, як правило, не придатні для засудження обвинувачених. Як приклад він цитує заяву свідка Н.Т.Горбачової з Києва: [47]

"[…] Я жила у Києві, на вулиці Тіраспольс-Кая, 55, під'їзд 2. […] Поруч із місцем під назвою Бабин Яр 22 вересня 1941 року я бачила своїми очима, як протягом усього дня до Бабиного Яру прямувало понад 40 вантажних машин, переповнених жидівським населенням — чоловіками, жінками й дітьми. Декотрі жінки тримали на руках малят. Я та ще декілька жінок, щоб не бачила німецька охорона, підійшли до того місця, де зупинялися машини і людей вивантажували… Ми побачили, що за 15 метрів від початку Бабиного Яру німці змушували роздягатися привезених жидів і наказували їм бігти вздовж яру, розстрілюючи їх з автоматів і кулеметів. Я особисто бачила, як німці кидали малят у яругу. У ярузі знаходилися не лише розстріляні, а й поранені та живі діти. Проте німці засипали яругу; тонкий шар ґрунту помітно рухався".

Рюкерл піддає сумніву лише дату і використання вантажівок для всіх жертв. Він вважає, що їх надавали тільки тим, хто не міг ходити. Рюкерл замовчує повідомлення Горбачової: [48]

"Вбивства жидів тривали декілька днів."