Читать «Іліада. Одіссея» онлайн - страница 20

430] Всю закінчивши роботу, порозкладали наїдки

431] Й сіли вечеряти, й кожен в вечері тій рівну мав долю.

432] Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили,

433] Нестор, їздець староденний, з таким до них словом звернувся:

434] «Славний сину Атреїв, владарю мужів Агамемнон,

435] Більше не гаймо часу на розмови і справи надалі

436] Не зволікаймо тієї, що бог на нас покладає.

437] Отже, звели, щоб ахеїв окличники мідянозбройних

438] До кораблів чорнобоких скликали негайно збиратись,

439] Ми ж усі разом тоді по широкому стану ахеїв

440] Пройдемо, щоб розбудить у них швидше палкого Арея».

441] Так він сказав. Тим не знехтував владар мужів Агамемнон.

442] Дзвінкоголосих гукнувши окличників, він ізвелів їм

443] Довговолосих до бою негайно скликати ахеїв.

444] Ці їх скликали, а ті - звідусюди збиралися швидко.

445] Кинулись разом з Атрідом паростки Зевса, державці,

446] Воїв ряди шикувать. Серед них ясноока Афіна

447] Дорогоцінну егіду несла нестаріючу й вічну,

448] Китиць із щирого золота сотня із неї звисала,

449] Сплетених гарно, і кожна із них - в гекатомбу ціною.

450] Сяючи блиском егіди, пройшла вона поміж ахеїв,

451] В бій закликаючи їх. І в кожного в серці з'явилась

452] Сила змагатися з ворогом, битися з ним безустанно.

453] Навіть милішим здалося їм раптом усім воювати,

454] Ніж в кораблях глибодонних до рідного краю вертатись.

455] Наче вогонь нищівний, що в безкраїх лісах розгорівся

456] На верховині гірській і далеко та заграва сяє,

457] Так же із лав, що проходили, від світлосяйної міді

458] Сяйво блискуче в повітрі аж неба самого сягало.

459] Мов перелітні зграї крилатих птахів Незліченні,

460] Диких гусей, журавлів чи лебедів ключ довгошиїх

461] В небі асійськім, обабіч Каїстрових течій струмистих,

462] Гоняться взад і вперед, на крилах красуючись легких,

463] З криком сідають на землю, і гомоном повняться луки, -

464] Від кораблів і наметів своїх племена незліченні

465] Ринули так у долину Скамандру. Аж стугоніла

466] Страшно земля під ногами людей і під кінським копитом.

467] На скамандрійських нарешті спинилося луках квітучих

468] Безліч їх, мов листя і квіти, як час їм надійде.

469] Наче докучливих мух дзиготливих рої незліченні

470] Понад кошарою вперто кружляють в пастушім обійсті

471] В пору весняну, коли молоко напливає в дійниці,

472] Довговолосії так на рівнині роїлись ахеї

473] Проти троян, палаючи прагненням геть їх понищить.

474] Як чабани, що кіз розпорошені всюди отари

475] Легко, проте, розрізняють, хоч би й перемішані в полі,

476] Так ахеїв вожді ряд у ряд їх і лаву до лави

477] Розподіляли до бою, й владущий між них Агамемнон.

478] Схожий очима й чолом із Зевсом він був, громовержцем,

479] Станом - з Ареєм, грудьми - з державцем морським Посейдоном.

480] Наче бугай вирізняється в череді з решти худоби,

481] Дужий бугай, між корів на вигоні зразу помітний, -

482] Саме таким того дня Атріда зробив олімпієць,

483] Вирізнив між багатьох, серед інших героїв одмітив.

484] Нині скажіть мені, Музи, жилиці осель на Олімпі,

485] Ви-бо, богині, буваєте скрізь, і все вам відомо,