Україно — мій сонІ одвічна Голгофо,Мій жорстокий полонІ душі катастрофа!Нагромадження дум —Все до Тебе, до Тебе!Горехвилями сумХлюпа в зоряне небо.Пуповина щомитьДушить шию, мов путо,А по ній струменитьВже не кров, а отрута.Знемагає душаВід чужого потокуІ летить-вирушау неміряні роки,Щоб у казці знайтиМатеринське воління,І шляхи до метиІ своє воскресіння………………………………..Україна!Країна.Раїна…Руїна?Кра! Кра!Дивна мара.Щось вона хоче, вічно клекоче!Не воскресає,І не вмира!Що там у серці?Пива відерце?Куб самогонний та сирівець?Може, дрімає там серед гаюЩе небувалий у світі співець?Кра, кра!Чорна мара!Груба кора усе покрива.Дика, химерна, страшна машкара!Що там за нею — дим чи дива?……………………………………………..Україно украдена,Дочко зоряна Ладина!Чи ти чиясь окраїна,Чи ти щось окраяне,Чи ти Божа Вита,З Правіку Ним укрита,Зміями повита,Віковим градом побита?!О, скажи мені, правди Знавець,Чи звелися ми вже нанівець,І Вкраїни терновий вінець —То початок ачи кінець?І докірливий Голос я чую:— Де ти хочеш Правду знайти?Як у зернятку квітка ночує —Так і Вкраїна — це ти!Як метелик у гусені дише,Як у хмарі — грядуща гроза,Так у громі твоєму і в тишіУкраїни сльоза!Не питай, не питай ні у кого —Звідки ми, і куди і коли…Всі дороги й пороги до БогаЧерез серце твоє пролягли!..………………………………………….Хозаризація!Візантізація!Татаризація!Полонізація!Германізація!Русифікація!Що це таке? Що це таке?Слово гидке, слово липке…Ніби народ — нерозумна дитина,В руках хитромудрого скульптора глина.Тут ось натиснув — і ми вже хозари!Крикнув суворо — і ми вже татари!Тут — гайдамаки. І раптом — поляки!Все, що завгодно — бійці і гуляки,Буйні п’яниціІ холопи ниці,І кобзарі,І гевали-мазниці…………………………….Все це так, все це так!Продавались за п’ятак,За пірнач, за булавуКлали буйну голову!В Трапезунти, у СкутариПерли козаків отариНа грабунок, на убій,На розправу, на розбій!Не верталися забродиНа вкраїнські тихі води,Все безжально проковтнулиТі оспівані походи!..І тоді, як Чорне МореПоглинало козаків,Чужоземні людомориҐвалтували матерів.Поповзла по УкраїніНедорікувата тля,Корчмарями, шахраямиПереповнилась земля…Де давно було чи ні?Це було — чи сниться?Кров розбавлена в вині…Кров же — не водиця?Ех, якби була вода —Чиста та кринична, —Обминула б нас біда…Ця… що — електрична………………………………………..Ну а все таки… ну а все таки…Хто ми — кріпаки ачи козаки?Може, козаки — то лише казки,Що їх всі готові слухать залюбки?Ну, звичайно, так! Все уже було.У фольклорні труни складено кістки.Науковим биллям густо порослоТам, де будували зоряні містки.Вже на отаманів складено досьє,І могила кожна в зоранім кільці,І на кожне явище й випадок десь є.Вичерпне пояснення в певнім папірці.Ось чому в сучасних кріпо-козаківТа русифікація висне на губах…Ось чому пустою пилюгою слівОбрій затуманило, перекрило шлях………………………………………………………….Я дивуюсь і сміюсь:— Русифікувати Русь?Диваки, диваки.Ті, що слухають байки!Нема русифікації,А є лиш хохлозація!..……………………………….Ходить, ходить дід Бабай,Манить діток пальцем,Каже їм про божий рай,Де млинці зі смальцем,Де кисельні береги,Де молочні ріки,Де всі люди, як боги —Навіть недоріки.Гарна казка в Бабая —Дірочка від бублика!Зате в кожного свояТра-та-та республіка!Цок-цок у лобок —Та в писану торбу!І несе Бабай у райВсіх до свого торгу!Там для всіх містечко єВ шашлику чи в супі:На зубах у Бабая —Зате в дружній купі!— Я себе не дам руси…І ногами дриґнув!Довгі вуса відпустив —Українцем ґиґнув!Цок-цок у лобок,Браття-українці!Сповнені ви тих байокАж по самі вінця!…………………………Так нерозумно гудить навіщоСлово прадавнє, величне і віще?Русь, що окраяна, Русь, що розсіяна,Праісторичним дурманом засіяна,Встань, крізь тужаве каміння зрости!Небо, це ти! Воля — це ти!Сон прожени і минуле згадай,В серці у тебе твій суджений рай!………………………………………………….Була, була така пора,Коли русини — Ра — сини —Несли дарунки Батька РаЗ душі своєї глибини.Ішли за гори, за моря,І піснею встеляли шлях.Туди, де сходила Зоря,Їх вів кумир одвічний — Птах!І рушились твердині зла,Єднались діти ворогів,І Доня Ладина неслаЗлагоду — мрію всіх віків.О титанічності пора,Епоха міфів золота!Про давню щедрість Батька РаШепочуть квіти і жита…Лиш ми не можемо згадать,Лиш ми не в силі віднайти,Щоб понад зла і ночі гатьЩе раз прорватись до мети……………………………………………..Ар’ї, райці чи ірійці, де ви?Лиш у мові пломенять сліди…Листя обтрусило буйне древо,А само пропало назавжди…Лада нині — лиш автомашина,Рама — лише перехрестя шиб.Так прийшла Правічна УкраїнаВ пекло потойбіччя шляхом хиб.Лади слово — лиш смішні коляди,Веди Рами — забобонів жмут…Де й коли розвіяв нашу радістьТой страшний космічний зорекрут?……………………………………………………..Вкрили миром сонячні знаменаНіл далекий, здружену Ел-ладу…І була тоді вся Ойкумена —Око Мена, Око Діда й Лади.І раділа спільна Мати-ГеяТворчості своїх дітей — Титанів,Ще Геракл не задушив Антея,Ще Зевес не зрадив Прометея,Не було Аїда під землею —Все було лиш піснею кохання…Все було до радості, до ладу,Ніби тиха ласка і Святовита,Доки не вповзла облудна зрада,Злом, обманом, хитрістю, повита………………………………………………………Жили собі Дідо і Лада,І була в них курочка Рада,У весняні дні урочистіКурочка знесла яйце злотисте.Лада рада. Дідо щасливий!Ой, яке яєчко — на диво!Сяє воно в небі над світом,Покриває землю зелом-квітом,Діток тішить райдуго-дощами,Гонить хмари пишні над полями……………………………………………………..Поміж гроз, походів, поміж зливДід беріг яєчко… не розбив!Поміж вічних клопотів ЛадаБерегла яєчко на радість…Як же так, що сталося лихо?Мишка сіра вкралася тихо,Райдужне яйце зачепила,На дрібні уламки розбила.Дідо плаче, Лада плаче,А курочка кудкудаче:— Не плач, діду, не плач, бабо……Ой ти, горе! Що за диво?Була Рада — стала курочка ряба!Була Лада — стала баба сива!………………………………………………….Лише писанки лишилисьВід казкової епохи,Та в дитячих іграх клапті,Та у снах ще, може, трохи…Плачуть карі, плачуть очі!Мишка у норі регоче:— Ждіте, прийде Месія!— Месія — то буду я!Одягну я плащаницю,Буду тиха, як агнець!Ну, а поки що хай снитьсяВсім жахаючий кінець!Ну, а поки ви дрижатиБудете перед кінцем —Поведу я вас за ґратиШляхом вічності — кільцем!..…………………………………………….Усе було на диво просто —Ані боїв, ані змагання…Приходили усякі гості,І їх приймали на світанні…Вони лишали своїх коней —І Троя падала розбита,І всі прасонячні заслониЛягали під чужі копита.Ходили карлики мізерні,Оповідали всякі байки,Лишали в слові підлі зерна —Від ворожбитства і до лайки…І заповзали в душі чистіЧужі боги, чужі кумири,З’їдали зернята іскристі,Лишаючи в серцях зневіру.Так було куто тихе путо,І народився день такий,Коли на кручі ПрасловутиУсівся бог на ймення Кий!Кий? Який?А такий —ПідіприсьАбо бий!У пралісВеде біс —Ладі й РодовіНавскіс!Хитрий біс,Ловкий бісПоміж липІ беріз…Тут він жив,Тут він ріс,Торбу писану приніс…Кий? Який?А такий —І не видно,А тяжкий!Як уріже по плечах —Іскри сонячні в очах!Ось тобі, Прабатьку Ра,Княжа Київська Гора!…………………………………….Бідне віче, всенародне віче!Запили медами всім баньки!..Вам воряги плюнули у вічі,А синків забрали у полки…Все походи, і бої, і мита(Кличе Див до герцю на зорі!),Пада жито знову під копита,Плаче Мати-Лада на Дніпрі……………………………………………..Казку забуваєте, братове,А у казці — плин старих подій.Ще із пра відлунює те слово,Як між нами поселився змій…Не один — було їх ціле кишло:Кий, і Щек середній і Хорив…Так воно у літописах вийшло,Що той Кий наш город сотворив!Гей, учені! У слов’янськім світіДе ж воно та видано було,Щоб давали люди своїм дітямТе наймення, що віщує зло?!Кий же біс наткав нам ті тенета,Кий Кащей тих Щеків нам наплів,Накрутив і антів, і венетівУ спіралях хитромудрих слів?……………………………………………А Хорова ХортицяДо Херсона горнеться,З Святослава череп зняла —Бісова затворниця!Де тобі за тих хозарів,Що в Ітілі ти згубив!Це тобі за ті базари,Що ти, князю, попалив!Будуть пити з череп-чашіХорові соратники —Чи то кагани, чи паші,Ачи кримські ратники.Хоро-хоро-хорошеКашу заварили,Святославових синківТеж передушили!Хором дружно привіталиКагана Владимира,І наложниць посилалиЗ Витича та Димера!Обнімай, забродо дикий,Дочок Рода й Лади!Ти — могутній, ти — великий.Маєш княжу владу!Від боярина, від БлудаТи отримав княжий стіл!..Не біда! Народ забуде!То ж лише робочий віл…Не умре боярин Блуд,Переплюне Лету!Візьме в нього руський людБлудну естафету.Станеш, князю, ти святимВ ері християнській,Перетворяться на димЗвичаї поганські…Все до тла, все до тлаНа пекельну згубуЗ’їла візантійська тляНа слов’янськім дубі……………………………………А той Київ — хитрий Київ —Живу серцевину виїв,Розпустивши на весь світПовість вре… вре… літ…Ах, пробачте нам ласкаво,Вченії історики!Нам набридла тая слава,Всякі ті історійки!Все вона — церковна миша,Що сидить під вівтарем,Що над вухом тихо дише,Сипле золотим дощем…Так було. Куди від цього дітись?Чужинецькі школи та попиЛюто гнули наші пісне-квітиПід жало ворожої сапи,Стало Ра якимсь шиплячим сонцем,Стала вита — животом, життям,Ра — сини — хоробрі оборонці —Стали для володарів сміттям.Закипіли братовбійчі чвариПід церковний малиновий дзвін.Ра-сини, немов ягнят отари.Йшли до хитрих зайдів на поклін.Помирали Ладині онуки,Збудувавши чужинецький храм,І столітні розжирілі крукиВипивали очі Ра-синам……………………………………….Йдуть зі Сходу чорні хмари…Ой, монголи! Ой, татари!То не люди — то примари!Люта кара! Божа кара!Може, й кара! Бог караЗа правічну зраду,За святого Батька РаТа за Матір Ладу!«Хай з’єднає Новий ПанПрарусинські сили,Знайде хай ворожий станТут собі могили!»Що ж молитва, як немаБратньої любові?!Лише жадібність німаВиросла із крові…Прокотилися монголиГен за гори, за степи,Залишилось Дике ПолеТа вояцькі черепи……………………………….Кра!Кра!Кра!Крррра!Воронам чорним славна пора!Дикі буй-тури гасають у полі,Виють шакали із-за Дніпра…Виродки княжі на півночі дикійЛижуть татарам немиті зади…Божою милістю хани великіКинути кістку готові завжди.Дружить із ворогом і не бідуєХитрий пройдоха Іван Калита,Рим небувалий тихенько будує,Русь піднімає…Русь — та не та!В лоні чужому, в чужому погноїВмре, перемелеться добре зерно,Із чемерицею, із блекотоюЗлучиться, може, навіки воно.Виростуть з нього розбійники лютіВже ненависники давнього Ра!І понесуть вони плаху і путоВсім, хто не зрікся любові й добра…………………………………………………………Ну, а поки теє будеВ світі многоликому, —Заспівали знову людиУ Полі у Дикому…Знову давня ХортицяДо Вкраїни горнеться,Стане вже вона відниніВсім рабам поборниця!Україна розп’яласяНа чотири на шляхи —Лізуть турки, і татари,Москалі та ще й ляхи!Стогнуть діти у Скутарі?Не журіться, матері,Підшукайте добру пару,Зачинайте на зорі!Гей, виховуйте ночамиТе дитя козаче,Бо ж за новими харчамиЧорний ворон кряче!Гук, гук!Базавлук!А у мене добрий лук!Серед Січі, поміж луків,Чути стукіт закаблук!Героїчна наша СічКорчмами оточена!Миша лізе в темну ніч —Миша позолочена…І писати вміє миша,І військову справу зна,Тихо-тихо в душу дише,Радить радоньку вона…Байда в Стамбулі висить?Весело регоче?Треба так. Тихо, цить!Одвертайте очі!Тішить нервоньки Варшава?Залива свинець за шкіру?Гине Гуня? Наша слава!Наливайко? То ж за віру?!Гей, гей, козаки!Душі янголині!Як були ви сліпаки —То такій донині!Повалили всі фортеці,Перейшли усі мости,Ну а мишки між собоюНе могли таки знайти!..………………………………….А Богдан? Що ж Богдан —Богом даний гетьман…Булава… гарний стан…Є талант… є талан…Як ударив буйний хмільВ серце України,Як упала на постіль —Так і спить донині!..……………………………..Все було… все було…Будяками поросло…Трин-трава, трин-трава…Щось болить голова!Жінко, що ти верзеш?Похмелитися дай!Як стаканчик смикнеш —Попадеш знову в рай!..…………………………………Козаки? Кізяки…То коров’ячі стежки…Щось там мелють про минулеТі учені диваки…Ера в нас тепер яка?Дивна і незвична:Україна електрична,Ще й кібернетична!В Запоріжжі ресторан —«Січчю» називається…Електричний ДніпрельстанЗ Хортицею знається…А правічна ХортицяУ майбутнє горнеться,Плюнула на козаків —Бісова притворниця!Молоточком тихесенькоВ лоб, в лоб!А на сцені козаченькиТоп, топ!По всім світі хвалять люди:— Вра! Вра!А вороння на безлюдді:— Кра! Кррррра!…………………………Годі, Мамо, годі нам журитись!Проминула та страшна пора.Нову казку шепче древнє жито,І встає над світом Батько Ра…Підемо — окрадені і голі,Підемо — убогі і святі —У Правічне Отче Дике ПолеМіж квітки пахучі і густі.Україна — Зоряна Дівиця —Всіх покличе з тої далини,І до Неї прийдуть поклонитьсяНові діти…Нові Ра — Сини…