Читать «Втрачений символ» онлайн - страница 300

Соломон поплескав його по плечу.

— Ти ходив повз нього і ніколи не помічав. Ми всі ходили і не помічали. Він стоїть у всіх на виду, як і всі таємниці. І цієї ночі, коли я побачив оці сім символів, я одразу ж збагнув, що легенда каже правду. Втрачене Слово заховане в окрузі Колумбія... і воно дійсно покоїться біля підніжжя довгих сходів під величезним каменем із карбованим написом. — Заворожений, Ленґдон мовчав. — Роберте, гадаю, сьогодні ти заслужив знати правду.

Ленґдон дивився на Пітера, намагаючись усвідомити щойно почуте.

— Ти що, збираєшся розповісти мені, де сховане Втрачене Слово?

— Ні, не розкажу, — заперечив Соломон. А потім підвівся і з посмішкою додав: — А покажу.

П'ять хвилин по тому Ленґдон уже вмощувався на заднє сидіння «ескалади» разом із Пітером Соломоном. Коли Сімкінс сідав за кермо, до них через стоянку наблизилася Сато.

— Містере Соломон! — звернулася директорка, підкурюючи на ходу цигарку. — Я щойно зробила дзвінок, про який ви просили.

— І як? — спитав Пітер через опущене вікно.

— Я наказала забезпечити вам доступ. Ненадовго.

— Дякую.

Сато з цікавістю поглянула на нього.

— Мушу сказати, це вкрай незвичне прохання.

Соломон загадково знизав плечима.

Сато проігнорувала його реакцію і, обійшовши джип, постукала кісточками пальців у вікно навпроти Ленґдона. Той опустив скло.

— Професоре, — сказала вона без тіні симпатії. — Ваше сприяння, хоча й неохоче, все ж таки мало вирішальне значення для нашого успіху... і я вам за це вдячна. — Вона зробила довгу затяжку і випустила дим убік. — Одначе хотілося б дати наостанок невеличку пораду. Наступного разу, коли один із керівників ЦРУ скаже вам, що має подолати кризу, яка загрожує національній безпеці... — Її очі гнівно зблиснули. — Залиште свої професорські штучки в Кембриджі!

Ленґдон був розтулив рота, щоб відповісти, але директор Інуе Сато вже відвернулася і рушила через стоянку до гелікоптера, що на неї чекав.

Сімкінс, із кам'яним виразом обличчя, зиркнув через плече.

— Ви готові, джентльмени?

— Майже, — відповів Соломон. — Зачекайте хвилиночку. — Він витяг невеличкий шматок складеної темної тканини і подав його Ленґдонові. — Роберте, я хочу, щоб ти це вдягнув перед тим, як ми кудись підемо.

Ленґдон здивовано поглянув на тканину. Чорний оксамит. Він розгорнув його і побачив у своїх руках масонську пов'язку — традиційну річ, за допомогою якої зав'язували очі ініціату. «Що за чортівня?»

— Я волів би, щоб ти не бачив, куди ми їдемо.

Ленґдон повернувся до Пітера.

— Ти хочеш зав'язати мені очі на час поїздки?

Соломон усміхнувся.

— Це мої таємниці. І мої правила.

РОЗДІЛ 127

Надворі, за межами штаб-квартири ЦРУ в Ленґлі, дув холодний вітер. Нола Кей тремтіла, перетинаючи залитий місячним сяйвом внутрішній двір управління з фахівцем із безпеки Ріком Паррішом.

«Куди він мене веде?»

Слава Богу, кризу з масонським відео подолано, але Нола і досі почувалася неспокійно. Відредагований файл на комп'ютері директора ЦРУ залишався загадкою, що не давала їй спокою. Вони з Сато мали знову зустрітися на нараді вранці, і Нолі були потрібні факти. Зрештою вона зателефонувала Ріку Паррішу і наказала посприяти їй.