Читать «Втрачений символ» онлайн - страница 283

— Що сталося?! — Кетрін поглянула на шухляду. — В чім річ?

Здавалося, Беламі відібрало мову. Він мав вигляд людини, яка щойно побачила дещо, чого їй дуже не хотілося бачити.

— Що в тій шухляді? — вимогливо спитала Кетрін.

Беламі надовго затримав на ній сумний погляд своїх залитих сльозами очей. Нарешті він заговорив:

— Ви і я дивувалися, чому цей чоловік так ненавидів вашу родину...

Кетрін спохмурніла.

— Ну то й що?

— Та так, нічого... — на мить затнувся Беламі. — Я щойно знайшов відповідь.

РОЗДІЛ 119

А в залі нагорі Храмового дому, той, хто називав себе Малахом, стояв перед великим олтарем і ніжно масував нетатуйовану шкіру на маківці своєї голови. «Verbum significatium, — повторював він, здійснюючи приготування. — Verbum omnificum». Завершальний інгредієнт нарешті знайдено.

Найдорогоцінніші скарби зазвичай є найпростішими.

Над олтарем уже курилися пасма ароматного диму з кадильниці. Вони підносилися крізь стовп місячного сяйва, розчищаючи канал, через який безперешкодно переміститься вивільнена душа.

Час настав.

Малах відкоркував флакон із почорнілою кров'ю Пітера. Під пильним поглядом свого полоненого він заглибив кінчик воронячого пера в цю темно-червону настоянку і підніс його до священного кружальця на голові. Малах на мить зупинився... подумавши, як же довго він чекав цієї ночі. Його остаточна трансформація ось-ось відбудеться. Коли Втрачене Слово закарбувати в розумі, людина буде готовою прийняти неймовірну силу. Таку перспективу обіцяло древнє пророцтво апофеозу. Донині людство було нездатним втілити цю перспективу, і Малах зробив все, щоб так залишалося й надалі.

Непохитною рукою він торкнувся кінчиком пера шкіри. Йому не потрібне було ані дзеркало, ані стороння допомога — лише його власне відчуття дотику та мислений погляд. Повільно і ретельно він вписував Втрачене Слово всередині кружальця уробороса на своєму скальпі.

Пітер Соломон спостерігав за ним із виразом невимовного жаху на обличчі.

Коли Малах закінчив, він заплющив очі, поклав перо і видихнув повітря зі своїх легень. Вперше в житті до нього прийшло відчуття, якого він досі не знав.

Я — довершений.

Я — цілісний.

Роками Малах удосконалював цей артефакт — власне тіло. І тепер, коли наближався момент остаточної трансформації, він відчував кожну вписану в нього лінію.

— Я — справжній шедевр. Повний і бездоганний.

— Я дав тобі те, що ти просив, — втрутився голос Пітера. — Пошли допомогу Кетрін. І зупини отой файл.

Малах розплющив очі й посміхнувся.

— Ми з тобою ще не закінчили. — Він повернувся до олтаря, взяв жертовний ніж і провів пальцем по тонкому залізному лезу. — Цей древній ніж був переданий Богом, — сказав він, — для принесення людських жертв. Ти ж упізнав його?

Сірі очі Соломона закам'яніли.

— Він унікальний. Я чув цю легенду.

— Легенду? Про нього розповідається у Святому Письмі. Ти не віриш, що це правда?

Пітер лише дивився і мовчав.

Малах витратив купу грошей, щоб знайти цей артефакт і заволодіти ним. Відомий під назвою ніж акеди, він був виготовлений понад три тисячі років тому зі шматка метеорита, що впав на землю. Залізо з небес, як називали його древні містики. Вважається, що саме цим ножем користувався Авраам під час акеди — коли він мало не приніс в жертву власного сина Ісака на горі Морія, про що йдеться в Книзі Буття. Вражаюча історія ножа розповідає про те, як ним володіли папи римські, нацистські містики, європейські алхіміки та приватні колекціонери.