Читать «Втрачений символ» онлайн - страница 274
Дэн Браун
«Боже милосердний...»
Від білої пов'язки на стегнах та сідницях посередині мускулистої спини піднімалися елегантні гвинтові сходи. Кожна сходинка розташовувалася на окремому хребці. Приголомшений Пітер мовчки піднявся поглядом сходами аж до основи черепа татуйованого чоловіка.
Пітер мовчав і лише дивився.
Татуйований нахилив голову назад і показав кружечок голої плоті на маківці свого черепа. Неторкану шкіру обрамляв змій, що скрутився кільцем, кусаючи себе за хвіст.
Чоловік випрямився й обернувся до Пітера. Величезний двоголовий фенікс на його грудях вирячився на нього невидющими очима.
— Я шукаю Втрачене Слово, — сказав чоловік. — Ти мені допоможеш? Чи хочеш померти разом із сестрою?
«Ти знаєш, як його знайти, — подумав Малах. — Ти знаєш щось таке, про що не хочеш мені розповідати».
Під час допиту Пітер Соломон розказав багато такого, про що, мабуть, зараз і не пам'ятав. Від повторних «процедур» у бакові для сенсорної депривації він почав марити і став слухняним. Неймовірно, але коли Пітер «розколовся», то все, що він розповів, дивовижним чином збігалося з легендою про Втрачене Слово.
«Втрачене Слово не метафора... воно і справді існує. Це слово записане древньою мовою... воно було сховане впродовж сторіч. Воно здатне наділити неймовірною силою кожного, хто усвідомить його істинне значення. Воно залишається у схованці й донині... а масонська піраміда здатна вказати його місцезнаходження».
— Пітере, — сказав Малах, незмигними очима прикипівши до свого полоненого. — Коли ти поглянув на сітку символів, ти дещо побачив. Тебе осяяло і ти зробив відкриття. Ця сітка щось для тебе означає. Розкажи мені.
— Я нічого не розкажу, поки ви не пошлете допомогу Кетрін!
Малах посміхнувся.
— Повір мені, перспектива втратити сестру просто зараз — це твоя найменша проблема. — Не кажучи більше ні слова, він повернувся до професорової сумки і заходився виймати речі, а потім розкладати їх на жертовному олтарі.
Складена шовкова тканина. Сніжно-біла.
Срібне кадило. Єгипетське миро.
Флакон з кров'ю Пітера. Змішаною з попелом.
Чорне вороняче крило. Його священне стило.
Жертовний ніж. Викуваний із заліза метеорита, що впав у Ханаанській пустелі.
— Гадаєте, я боюся померти? — вигукнув Пітер голосом, сповненим гніву. — Якщо Кетрін помре, то мені більше нічого втрачати! Ви убили всю мою родину! Ви забрали у мене все!
— Ні, не все, — відповів Малах. — Іще не все. — Він засунув руку до сумки і витяг звідти переносний комп'ютер, який взяв зі свого кабінету. Потім увімкнув його і поглянув на свого полоненого. — Боюся, ти ще не повністю усвідомив істинну природу скрути, у яку потрапив.
РОЗДІЛ 117
У Ленґдона аж в животі похололо, коли спецвертоліт різко підскочив з галявини, заклав крутий віраж і помчав зі швидкістю, якої професор ніяк не очікував від гелікоптера. Кетрін залишилася видужувати. З нею зосталися Беламі й один агент ЦРУ, який продовжив обшук, чекаючи на прибуття підкріплення.
