Читать «Втрачений символ» онлайн - страница 20
Дэн Браун
Тиша.
— А що ви скажете на таке: саме той час визначили наперед троє відомих масонів: Джордж Вашинґтон, Бенджамін Франклін і П'єр Лянфан, перший архітектор округу Колумбія.
Знову тиша.
— Усе дуже просто. Наріжний камінь закладали в той день і в той час саме тому, що, поряд з іншими міркуваннями, сприятлива Caput Draconis, тобто Голова Дракона, перебувала у сузір'ї Діви.
Усі студенти здивовано перезирнулися.
— Стривайте, — мовив хтось. — Це ви... про астрологію?
— Саме так. Хоча я маю на увазі астрологію, відмінну від тієї, яку ми знаємо в наші дні.
Хтось підняв руку.
— Ви хочете сказати, що наші батьки-засновники вірили в астрологію?
Ленґдон іронічно посміхнувся.
— Гарне запитання. А що ви скажете на те, що в місті Вашинґтон, округ Колумбія, є більше астрологічних символів на спорудах, аніж у будь-якому іншому місті світу, — знаків зодіаку, зоряних карт, наріжних каменів, закладених відповідно до точних астрологічних дат? Половина творців нашої конституції були масонами, отже, вони вірили в тісне переплетення долі людини та зірок, тож під час проектування і творення свого нового світу приділяли велику увагу розташуванню зірок на небесах.
— Але вся ця штука, ну, те, що наріжний камінь заклали саме тоді, коли Голова Дракона була в сузір'ї Діви, — кому це потрібно? Чи не все одно? А може, все це просто випадковий збіг?
— Вражає ще один збіг: наріжні камені споруд, які утворюють Федеральний трикутник — Капітолій, Білий дім та монумент Вашинґтона, — закладалися в різні роки, але за точнісінько такої самої астрологічної конфігурації — Голова Дракона перебувала у сузір'ї Діви.
Ленґдон помітив, що мало не всі студенти в аудиторії дивляться на нього з зацікавленістю широко розкритими очима. А дехто з них вже схилився над зошитами й блокнотами, роблячи в них нотатки.
Якийсь студент на гальорці підняв руку.
— А навіщо вони це робили?
Ленґдон тихо розсміявся.
— Відповідь на це є в моєму матеріалі, якого вистачить на цілий семестр. Якщо вам цікаво, можете прослухати мій курс з містики. Чесно кажучи, мені здається, що ви, хлопці й дівчата, суто емоційно ще не готові почути відповідь на це запитання.
— Та годі вам! — вигукнув той самий студент. — А ви спробуйте. Влаштуйте нам іспит!
Ленґдон удав, ніби замислився над цією пропозицією, а потім так само удавано скрушно похитав головою.
— На жаль, я не можу цього зробити. Дехто з вас — лише першокурсники. Боюся, що це негативно вплине на вашу психіку.
— Розкажіть, розкажіть! — загукали всі.
Професор знизав плечима.
— Мабуть, вам слід вступити до масонів «Східної Зірки» і про все дізнатися з першоджерела.
— А ми не зможемо туди потрапити! — заперечив молодик. — Ці масони — вони як надтаємне товариство!
— Надтаємне? Та невже? — Ленґдон пригадав великий масонський перстень, котрий його друг Пітер Соломон гордо носив на правій руці. — У такому разі чому ж масони не ховаючись носять масонські персні, кліпси чи запонки? Чому масонські будівлі так чітко позначені? Чому про час їхніх зустрічей пишуть газети? — Ленґдон посміхнувся, дивлячись на спантеличені обличчя. — Друзі мої, масони — не таємне товариство. Масони — товариство, що має таємниці.