Читать «Україна у революційну добу. Рік 1918» онлайн - страница 301

Поглиблення внутрішньополітичної кризи і далі розкладало армію УНР, руйнуючи всі плани військового командування. Цілі частини залишали фронт, розходились по домівках або переходили на бік противника. Навіть Січові стрільці, головна військова опора Директорії, опинилися на межі свого існування. Причиною була не лише фізична перевтома стрільців, але й завзята ворожість місцевого населення, яке вбачало у СС "запроданців Антанти", що виступають всупереч інтересам трудового народу. "Згода з Антантою ріже нас по горлу," — такі пояснення давало командування СС щодо воєнних невдач.

Отже визнати стратегію, яка опинилась на озброєнні Директорії, точніше її військового керівництва, у всіх відношеннях виваженою і такою, яка оптимально відповідала національному інтересу, розстановці сил, не мала альтернатив, не можна.

Зрештою, це обіцяло, що прийдешній, 1919 рік, виявиться не менш складним для українського народу, ніж два попередні.

КІЛЬКА АБЗАЦІВ ЗАМІСТЬ ЗАКЛЮЧЕННЯ

Якщо спробувати дати щонайлапідарніші визначення часові, пережитому суспільством України в 1918 р., то перше, що спаде на думку, а зрештою виявиться і достатньо близьким до істини — це надзвичайний динамізм, калейдоскопічність, „спресованість” подій.

Справді, впродовж лише 365 днів яких тільки влад не пізнав народ України: і Центральної Ради, і більшовицьких рад, і гетьманату, і Директорії. Революція докотилася в 1918 р. і до західних теренів, породивши ЗУНР і давши поштовх соборницьким процесам. Зміни влад, звісно, зовсім не нагадували зміни театральних декорацій, а уособлювалися, втілювалися в реальних перемогах і поразках, переможцях і переможених, героях і зрадниках, тріумфаторах і жертвах.

А які тільки окупанти не ступали на землю України?! Як не дивно, але ними за історично короткий строк встигли стати представники обох глобальних блоків, що розкололи світ з початку століття — і Четверного союзу й Антанти, а в роки Першої світової війни перетворили квітучий край на арену спустошливих битв, один з епіцентрів геополітичного зіткнення. Якщо ж до того додати, що в тому ж таки відтинку часу народ України зазнав воєнних агресій ще й з боку новопосталої Польщі та Румунії, то достатньо наочно можна уявити, як безжально краялося чужинцями живе тіло України, як страждав її народ.

Та й то ще було далеко не все. Сам народ виявився роз’єднаним, розшматованим. Одна його частина орієнтувалася на національно-визвольну перспективу, інша пов’язувала долю з торжеством соціальної революції, а були й ті, хто вбачали вихід у поверненні до дореволюційних порядків, у підтримці білогвардійських єдинонеділимців, хоча у планах останніх взагалі не було місця Україні як феномену. А ще — внутрішні, однак далеко не другорядні, чи менш значимі, болючіші та криваві фронти, битви, випробування.